Власники кішок можуть навіть не підозрювати, наскільки їхні вихованці схильні до різних захворювань. Однією з найбільш поширених вірусних інфекцій є кальцивіроз. Це висококонтагіозне захворювання, при якому спостерігається ураження верхніх дихальних шляхів, ротової порожнини та очей. Кальцивіроз у кішок на ранній стадії має симптоми, схожі на інші вірусні інфекції. Настає різко, протікає гостро, активна стадія триває від 7 до 25 днів. Різні джерела ветеринарної статистики кажуть, що навіть за умови грамотного противірусного та підтримуючого лікування смертність серед кішок та кошенят може становити від 15 до 30%. Тому так важливо вчасно звернутися до лікаря, поставити правильний діагноз та розпочати терапію.
Загальні відомості про кальцивіроз: особливості збудника
Кальцивіроз — це специфічне захворювання, яким не можуть заразитися інші домашні тварини чи людина. Кожен вид сприйнятливий до певного типу вірусу, тому кішка може заразити лише кішку, собака — собаку, людина — людину. Збудник — РНК-віруси сімейства Caliciviridae роду Vesivirus, що включають кілька штамів.
Вірус має кулясту форму та розмір до 40 нм. Характеризується високою стійкістю у зовнішньому середовищі, може зберігати активність до 10 днів у вологому середовищі та 2–3 дні у сухому. Не реагує на зміну кислотності, не гине під впливом хлороформу та ефіру, але інактивується при обробці розчином хлорного вапна та хлораміну.
Симптоми кальцивірозу
Небезпека кальцивірозу полягає в тому, що здорові активні кішки з хорошим імунітетом можуть переносити хворобу у латентній (прихованій) формі з відсутністю яскраво виражених симптомів. Але при цьому тварина є небезпечною для родичів через вірусоносійство. За несприятливих умов вірусне захворювання може швидко перейти у гостру форму з такими симптомами:
- підвищення t тіла до 40,5 ˚С протягом декількох днів;
- підвищене слиновиділення;
- чхання, кашель;
- поява спочатку прозорих, пізніше серозних виділень з носа і очей із неприємним запахом;
- почервоніння та утворення виразок на слизовій оболонці ротової порожнини;
- втрата апетиту;
- різке зниження активності, апатичний стан;
- порушення роботи ШКТ (пронос, що змінюється запором), блювання.
У випадку системного кальцивірозу спостерігається ураження не тільки дихальних шляхів та очей, а й внутрішніх органів, у тому числі мозку. Відзначають такі симптоми кальцивірозу у кішок:
- виразки на шкірі;
- поява підшкірних набряків;
- порушення структури внутрішніх органів;
- пневмонія;
- лімфоцитарно-плазмоцитарний стоматит;
- судоми;
- підвищення агресії.
Інкубаційний період до появи перших симптомів триває від 2 до 6 днів. Виділення вірусу продовжується протягом 30 днів, але деякі особини стають носіями довічно.
Зараження кальцивірозом
Вірус міститься у слині хворої тварини, у виділеннях з очей та носа. Збудник має високу заразність. Вірус може передаватися від хворої кішки до здорової при чханні навіть на відстані кількох метрів. Проникає через слизову оболонку рота, носа, кон’юнктиви, ротоглотку.
Також вірус виявляється в калі та сечі хворих тварин. Це свідчить про те, що кішки можуть заразитися як безпосередньо від хворих родичів, так і через навколишні предмети (миски, клітки, предмети догляду). Також носієм вірусу може бути людина.
Інфікуванню кальцивірозом піддаються такі категорії кішок:
- новонароджені та кошенята віком до 2 місяців;
- тварини, імунітет яких зазнає постійних навантажень;
- вагітні кішки;
- невакциновані кішки (щеплені теж хворіють, але переносять захворювання у легшій формі);
- кішки з хронічними захворюваннями та іншими порушеннями.
Високий рівень захворюваності на кальцивіроз серед кішок спостерігається в місцях їхнього масового утримання (притулки, перетримки), серед безпритульних.
Діагностика кальцивірозу у котів
Ветеринар ставить діагноз кальцивіроз на основі даних, отриманих такими методами:
- збирання анамнезу;
- огляд тварини;
- лабораторні аналізи виділень з носа та очей (основні методи — ПЛР та імуногістохімічне фарбування);
- однією з ознак системного ураження є кульгавість, тому ветеринарний лікар може призначити рентген з метою виключення травми;
- при хронічному нежиті проводиться аналіз крові та сечі;
- у деяких випадках призначається рентген грудної клітки та черепа.
Провести такі дослідження можливо за умов спеціалізованої ветеринарної клініки.
Лікування котячого кальцивірозу
Як лікувати кальцивіроз у кішок? Все залежить від тяжкості перебігу захворювання та стану тварини. Легкі форми кальцивірозу проходять без спеціального лікування протягом 2-3 тижнів. Але треба пам’ятати, що в цей час тварина є заразною для своїх родичів. У випадку більш виражених симптомів ветеринар прописує таке лікування:
- закапування антибіотиків в очі для попередження бактеріальних ускладнень;
- використання протизапальних нестероїдних препаратів з метою полегшення загального стану хворої тварини;
- видалення виділень з очей та носа за допомогою вологих стерильних ватних тампонів та тонких валиків;
- при сильній закладеності носа кішку рекомендують поміщати на 10-15 хвилин у приміщення з підвищеною вологістю (можна наповнити ванну гарячою водою, використати зволожувач повітря, небулайзер);
- у період хвороби кішка може відмовитися від звичайної їжі через закладеність носа та пошкодження слизових рота. Тварині слід запропонувати гомогенізований спеціалізований корм зі збалансованим складом.
У випадку тяжкого перебігу хвороби, що супроводжується погіршенням стану та зневодненням, хвору тварину поміщають у стаціонар. Лікар призначає крапельниці та допоміжні процедури. Застосовуються антибіотики різних груп, препарати симптоматичної та підтримуючої терапії, противірусні та імуномоделюючі препарати. Прогноз залежить від точності постановки діагнозу, стану імунної системи кішки, особливостей лікування та подальшого догляду.
Навіть після зникнення ознак захворювання, вірус може залишатися активним в організмі кішки ще протягом кількох місяців. Деякі кішки (дикі) залишаються носіями кальцивірозу протягом усього життя. У них народжуються заражені кошенята.
Профілактика зараження кальцивірозом
Через те, що коти часто за відсутності клінічних ознак можуть бути носіями вірусу, профілактика зараження кальцивірозом є дуже проблематичною. Щоб уникнути контакту з хворими тваринами та виключити інші шляхи зараження, необхідно:
- обмежити контакти домашньої кішки з іншими родичами;
- проводити систематичну дезінфекцію лотків, мисок, підстилок із використанням відповідних деззасобів;
- прищепити домашнього вихованця (підготовлений організм легше переносить інфікування).
Убезпечити вихованця від тяжкого перебігу хвороби дозволить підтримання його здоров’я та імунної системи в активному стані. У такому випадку навіть при зараженні наслідки будуть мінімальними.