Утворення каменів в органах сечовивідної системи — досить поширене захворювання, що зустрічається у 12% кішок та котів. Для цього патологічного стану характерне утруднене та болісне сечовипускання, тварина страждає. Сечокам’яна хвороба у котів проявляється в 5 разів частіше, ніж у кішок, через анатомічні особливості будови уретри — вона має S-подібний вигин і втричі менший діаметр просвіту. Як правило, хвороба має хронічний перебіг. Утворення каменів може відбуватися протягом кількох місяців і навіть років без прояву будь-яких симптомів. Найпоширенішою ознакою сечокам’яної хвороби у котів є утруднене сечовипускання, причому причиною синдрому є не великі камені, а дрібні у вигляді піску, які можуть закупорювати якісь ділянки сечовивідної системи.
Як проявляється сечокам’яна хвороба у котів?
При сечокам’яній хворобі у котів камені можуть утворюватися в уретрі, сечовому міхурі, сечоводах та нирках тварини. Клінічно хвороба проявляється, коли уроліти утворюються у великій кількості або виростають до значних розмірів. Утворюється «уретральна пробка», яка закупорює протоку і заважає природному сечовипусканню. Тварина може відчувати сильний біль. Такий стан вимагає вживання негайних заходів, оскільки у деяких випадках є смертельно небезпечним для тварини. Раннє виявлення хвороби є запорукою ефективного лікування.
Сечокам’яна хвороба у котів — симптоми:
- Утруднене сечовипускання. Кішка часто ходить на лоток, проте сеча виділяється в малій кількості або зовсім не виділяється.
- При сечовипусканні кіт жалібно нявкає, виявляє занепокоєння. Видно, що тварина страждає від болю.
- Нерідко у сечі проглядаються сліди кров.
- Часто сеча набуває різкого запаху, стає більш концентрованою.
- Кішка стає апатичною та млявою, може відмовлятися від їжі.
- При болісному сечовипусканні вихованець може почати ходити в туалет у недозволених місцях, чого раніше за ним не помічалося.
- За відсутності сечовипускання сечовий міхур тварини збільшується у розмірах, а живіт стає круглим та болючим. Зважаючи на те, що шкідливі продукти обміну не виводяться з сечею, відбувається їхнє стрімке накопичення в крові вихованця. Порушується електролітний баланс, на фоні якого розвивається гостра ниркова недостатність — вкрай небезпечний стан. У тварини знижується температура тіла та падає артеріальний тиск. Вихованець може загинути. Будьте уважні — при виявленні у кішки перших ознак розвитку патологічного стану не зволікайте з відвідуванням ветлікаря.
Симптоми сечокам’яної хвороби у котів виявляються не відразу. На ранніх стадіях розвитку патологічного стану побачити дрібні кристали можна випадково під час планового обстеження (в аналізі сечі або під час УЗД). Коли кристали збільшуються в розмірах або утворюються в більшій кількості, можуть травмувати стінки уретри або сечового міхура.
Сечокам’яна хвороба у котів — перша допомога
Дії з надання першої допомоги кішці, що страждає на сечокам’яну хворобу:
- Насамперед потрібно дати вихованцю знеболювальне. З домашньої аптечки можна використовувати папаверин, но-шпу або анальгін. Разова доза для середнього за розміром кота —1/4-1/5 таблетки.
- Препарати на основі лікарських трав — канефрон, уролесан — мають позитивний ефект на початковій стадії розвитку хвороби.
- Слідкуйте за процесом сечовипускання — як часто кішка ходить на лоток і чи мочиться щоразу при відвідуванні туалету, чи виявляє тварина занепокоєння під час сечовипускання.
Не зволікайте з відвідуванням лікаря при виявленні симптомів сечокам’яної хвороби у домашнього вихованця. Лікар проведе огляд, призначить аналізи та медичне обстеження, яке дозволить поставити точний діагноз та оцінити ступінь порушення роботи нирок.
Сечокам’яна хвороба у котів: лікування
У кожному окремому випадку лікування підбирається індивідуально з урахуванням статі, віку тварини, наявності супутніх захворювань, ступеня ураження нирок. Однак обов’язковою умовою для досягнення позитивного результату є відновлення прохідності сечових шляхів для подальшого виведення сечі з сечового міхура. Для цього використовується уретральний катетер. У деяких випадках його залишають на кілька днів. При цьому власнику дають чіткі інструкції щодо догляду.
До консервативних методів лікування сечокам’яної хвороби у котів належать:
- Симптоматична терапія із застосуванням спазмолітичних препаратів, а також лікарських засобів, що мають здатність розчиняти солі та стимулювати їхнє виведення із сечею.
- Фітотерапія.
- Прийом заспокійливих препаратів.
- Дотримання дієти.
Якщо консервативне лікування не приносить позитивного результату, буде потрібне оперативне втручання. У ході операції (уретростомії) уретра кота робиться широкою та прямою, як у кішки. Це дозволяє запобігти повторній закупорці каналу піском і дрібним камінням.
При догляді за вихованцем після операції не можна допускати розлизування швів. Протягом усього періоду загоєння ран кіт повинен мати захисний комір. Шви слід обробляти антисептичними розчинами, дотримуючись рекомендацій лікаря.
Сечокам’яна хвороба у котів — лікування в домашніх умовах
Деякі власники при виявленні у вихованців симптомів сечокам’яної хвороби намагаються лікувати тварин у домашніх умовах. Дійсно, на початковому етапі розвитку хвороби лікарські засоби на основі трав можуть давати позитивний ефект. Однак слід пам’ятати, що ця хвороба небезпечна, тому що будь-якої миті може статися закупорка сечовивідних проток. Якщо проблему вчасно не усунути, у тварини розвивається гостра ниркова недостатність. А це вже смертельно небезпечний стан. Тому не експериментуйте, а відразу звертайтесь до лікаря за консультацією або викликайте спеціаліста додому через сервіс vet-call24.com.ua.
Сечокам’яна хвороба у котів: причини
Основні причини утворення каменів у нирках у котів і кішок, та фактори, що сприяють розвитку сечокам’яної хвороби:
- Генетична схильність.
- Незбалансований раціон. Надлишок у раціоні фосфору, магнію, сполук азоту, кальцію, недостатнє вживання продуктів, що містять натрій, калій.
- Систематичне переїдання, ожиріння.
- Малорухливий спосіб життя. До оксалатного типу МКБ особливо схильні стерилізовані коти, що ведуть малорухливий спосіб життя та які живуть у будинку.
- Недостатнє вживання рідини.
- Порушення гормонального фону, дисфункція щитовидної залози через нестачу в організмі йоду.
Слідкуйте за станом лотка. Тварини можуть відмовлятися від відвідування туалету, якщо лоток буде брудним. Зважаючи на те, що вихованець довго терпить, підвищується концентрація сечі, що сприяє створенню сприятливого середовища для зростання кристалів.
Сечокам’яна хвороба у котів: профілактичні заходи
Основними заходами профілактики розвитку сечокам’яної хвороби є усунення факторів, що сприяють утворенню каменів. Проконсультуйтеся з ветлікарем. Він допоможе вам підібрати спеціальне харчування для вихованця. Дієтичні раціони дозволяють коригувати стан кішок із сечокам’'яною хворобою, а також є ефективною профілактикою виникнення рецидивів. Спеціальні корми сприяють виділенню не надто концентрованої, ненасиченої сечі і, таким чином, перешкоджають утворенню кристалів. До того ж збалансоване харчування допомагає підтримувати нормальну масу тіла тварини.