У ветеринарній практиці часто зустрічається пупкова грижа у собак. Причому проблема зачіпає особин різного віку. Міжхребетна грижа у собак трапляється рідше. І в першому, і в другому випадку існують великі ризики несприятливого прогнозу, якщо вихованець не отримує своєчасної медичної допомоги. Грижа у цуценя або у дорослого собаки небезпечна защемленням, яке може призвести до некрозу тканин і, як наслідок, смерті тварини.
Грижі у тварин — класифікація
Грижа у тварин — патологія, за якої відбувається випадання органів черевної порожнини через природні отвори назовні чи через діафрагму — всередину. Величезну роль у виникненні такої проблеми грає генетичний чинник. Він становить 90% випадків, що зустрічаються у ветеринарній практиці, якщо це грижа у собаки на животі.
За походженням грижі у кішок та собак класифікуються таким чином:
- Вроджені грижі — пупкова, діафрагмальна. Зазвичай діагностуються ветеринарами у щенят до року.
- Набуті — досить рідкісне явище. Виникає внаслідок травми або при багатоплідній вагітності.
- Післяопераційні грижі — утворюються, якщо шов на рану було накладено неправильно або при важких гнійних ускладненнях.
Розрізняють ускладнені та неускладнені грижі. Найбільш небезпечні — защемлені, ускладнені флегмоною. Орган, що випав, здавлюється м’язом, при цьому відбувається порушення кровообігу, утворюється венозний застій, тканини набрякають. Якщо в цей момент тварині не допомогти, то може розвинутися гангрена грижового мішка разом з його вмістом (органом), інтоксикація, і як фінальна стадія — перитоніт, що призведе до смерті хворого.
З огляду на анатомічне розміщення грижі класифікують на такі види:
- Пупкова — одна з найпоширеніших. Зазвичай є вродженою патологією, причиною якої є недостатнє закриття черевної стінки у пупка.
- Промежинна — у тварини спостерігається випинання в ділянці промежини, вмістом грижі можуть бути петлі кишечника, паравезикальна клітковина, сечовий міхур. Також спостерігається порушення процесу сечовипускання, утруднення при дефекації. До промежинних гриж також відносять дивертикул прямої кишки.
- Пахвинна грижа у кішок та собак — виникає через дефект сполучної тканини, при якому спостерігається випинання внутрішніх органів тварини через передню черевну стінку. Характерними причинами патології є неправильне утримання та годування вихованця.
- Діафрагмальна — поява грижі пов’язана з пошкодженням діафрагми. Спостерігається зміщення органів черевної порожнини (випадіння) в ділянку грудної клітки. Найчастіші причини патології: травма, зокрема, падіння з висоти, автотравма, коли удар припадає на бік — це може призвести до розриву діафрагми. У ветеринарній практиці зустрічаються також вроджені діафрагмальні грижі.
- Хіатальна — патологія, для якої характерне повне переміщення шлунка або частини шлунка у грудну порожнину. Вмістом хіатальної грижі можуть бути кишечник, селезінка, сальник, частинки печінки та інші органи черевної порожнини.
Ефективне лікування гриж у тварин неможливе в домашніх умовах і потребує постановки точного діагнозу. Ви можете проконсультуватися з ветеринаром по телефону, щоб знати, що робити при виявленні проблеми, і дотримуватися подальших рекомендацій лікаря. Номери телефонів кваліфікованих фахівців вказано на сайті vet-call24.com.ua.
Що робити, якщо після стерилізації собаки утворилася грижа
Післяопераційна грижа виникає у тому випадку, якщо шви розійшлися. Органи черевної порожнини випадають за межі черевної стінки. Характерною ознакою патології є виникнення у зоні шва опуклості. Ознаки запалення не виявляються. Не намагайтеся самостійно вправити грижу і не робіть жодних дій щодо усунення проблеми. Єдине, що ви повинні зробити — проконсультуватися з ветеринаром!
Міжхребцеві грижі у собаки — класифікація за типами
Грижа міжхребцевого диска виникає на тлі компресії спинного мозку. Патологічний стан викликає порушення рухової функції, процесу сечовипускання. Порушується чутливість кінцівок. Хвороба характеризується протрузією (випинанням) або екструзією (випаданням) міжхребцевого диска у просвіт спинномозкового каналу. Спинний мозок стискається, що викликає сильні больові відчуття та неврологічні порушення.
Міжхребетна грижа у собаки буває 3 типів:
- I — відбувається розрив фіброзного кільця та дорсальної поздовжньої зв’язки. При цьому більшість пульпозного ядра випадає в спинномозковий канал.
- II — спостерігається частковий розрив фіброзного кільця. Грижі такого типу часто виявляються у дорослих тварин та проявляються менш вираженими симптомами.
- III — найважчий тип. Вміст диска потрапляє до спинномозкового каналу під великим тиском. Спинний мозок травмується до незворотних змін.
Грижі I типу зазвичай виникають у собак віком від 3 до 9 років. До хвороби схильні собаки таких пород: мопси, такси, спаніелі, пекінеси. Патологія може виникнути спонтанно або розвиватись протягом 3-4 днів. До II типу схильні собаки похилого віку. Хвороба зазвичай розвивається поступово. Найбільш схильні до патології лабрадори, ротвейлери та інші собаки великих порід. Грижі III типу виникають у тварин різного віку. Перебіг хвороби блискавичний. Породної схильності немає.
Міжхребетна грижа — симптоми
Типові клінічні ознаки хвороби:
- При грижі шийного відділу хребта під час руху виникає сильний біль у шиї. Можлива скутість рухів. Вихованець не зможе піднімати корм із підлоги.
- Парез кінцівок (однієї або обох) — виникає при сильному здавлюванні спинного мозку.
- Грижі грудного або поперекового відділів хребта проявляються сильним болем, який згодом може посилюватися через більший зсув диска. При такій патології може виникати парез кінцівок та інші прояви неврологічного дефіциту: параліч, атаксія, атонія сечового міхура і, як наслідок, — нетримання сечі.
Характерними симптомами міжхребцевої грижі також є: довільні рухи кінцівок, висхідна-низхідна мієломаляція спинного мозку, не здатність стояти.
Грижі у домашніх тварин — лікування
Тільки лікар може визначити, як слід лікувати грижу. Терапія підбирається індивідуально для кожної тварини. Враховується місце локалізації патології, наявність неврологічних порушень та інших ускладнень, стадія хвороби та інші моменти.
Лікування міжхребцевої грижі може бути медикаментозним або хірургічним, якщо можливе вторинне випадання або прояв неврологічного дефіциту. На вибір терапії впливають результати досліджень крові, МРТ, рентгена.
Лікарські препарати призначаються для зняття запалення та набряку спинного мозку. Терапія ефективна за відсутності виражених неврологічних проблем. Ветеринар може призначити лікарські засоби: дексаметазон або преднізолон, метипред. Комплекс зазвичай доповнюється вітамінами групи B та сечогінними препаратами.
Основна мета операції — усунення компресії спинного мозку. Хірургічне лікування бажано проводити у перші 24-48 годин. У такому випадку підвищуються шанси на те, що прогноз буде сприятливим. Вибір виду операції залежить від локалізації грижі, її типу, кількості, індивідуальних особливостей тварини.
Грижі у собак — відновлення після операції
Найчастіше реабілітація собак після грижі займає від 3 до 6 місяців. Тривалість відновлення залежить від складності стану тварини та її показників після оперативного втручання. Після операції хворому протягом перших тижнів рекомендований постільний режим. Призначається курс медикаментозної терапії.
Як ви можете допомогти тварині відновитися після операції:
- Дотримуйтесь рекомендацій ветеринара.
- Контролюйте стан собаки.
- Забезпечте тварині доступ до води.
- Обробляйте шви. Не дозволяйте собаці зализувати їх. Адже це не тільки може викликати кровотечу, але й може призвести до зараження патогенними мікроорганізмами. Для захисту шва використовується попона.
- Годуйте тварину відповідно до запропонованої ветеринаром дієти.
- Введіть у раціон вихованця напої із вмістом пробіотиків.
Не змушуйте вихованця ходити. Виявляйте терпіння. До моменту, коли тварина почне повноцінно рухатися, може пройти від декількох днів до тижня або більше. Можна починати поступово виводити собаку на прогулянку лише за умови схвалення ветеринаром. Сприятливий вплив на організм тварини виявляє лікувальна фізкультура та масаж. Однак пам’ятайте: будь-які ваші дії, спрямовані на відновлення вихованця, мають бути узгоджені з лікарем.