Одне з найпоширеніших ендокринних захворювань — гіпертиреоз у кішок — зазвичай проявляється у дорослих особин, які досягли 10-12-річного віку. Собак така хвороба вражає набагато рідше і причиною, що її викликала, як правило, є аденокарцинома щитовидної залози. Ця патологія впливає на роботу всіх органів та систем організму тварини. Під впливом тиреоїдних гормонів, які продукуються щитовидною залозою у надмірній кількості, усі обмінні процеси пришвидшуються.
Характерною ознакою захворювання є стрімка втрата ваги за умови хорошого апетиту. Однак, зважаючи на те, що хвороба поширена серед особин середнього та старшого віку, нерідко діагностика патології є досить важкою, оскільки симптоми, що виявляються при гіпертиреозі, часто розцінюються як ознаки старіння організму. Тому важливо не зволікати з візитом до ветеринара, який зможе поставити точний діагноз і призначити ефективне лікування. Адже після прояву перших ознак захворювання без належної медичної допомоги тварина проживе не більше року. Правильно підібрана терапія, включаючи спеціальні корми, дозволить не лише продовжити термін життя вихованця, але й покращити його якість.
Гіпертиреоз у кішок та собак — причини
Гіпертиреоз характеризується підвищеним виробленням тиреоїдних гормонів, а саме тироксину Т4 і трийодтироніну Т3. Як правило, такі порушення виникають у кішок через підвищену функцію щитовидної залози.
Найпоширенішими причинами, що сприяють виникненню тиреотоксикозу у кішок та собак, є:
- генетична схильність;
- аутоімунні порушення;
- запальні процеси;
- незбалансоване харчування;
- негативний вплив екології.
Основні причини захворювання — аденоми та аденокарциноми щитовидки. Доброякісна аденоматозна гіперплазія (аденома) становить 98% випадків. Часто патології піддаються обидві частки щитовидної залози. Аденокарцинома (злоякісна пухлина) становить 2% випадків, що призводять до розвитку гіпертиреозу. Вважається, що собаки великих і середніх порід більш схильні до захворювання. У собак жіночої статі патологія трапляється частіше. Найбільш схильні до ризику такі породи: лабрадор, доберман, золотистий ретрівер, ердельтер’єр, кокер-спаніель та ірландський сетер. У кішок схильності до хвороби, залежно від породи та статі, не відзначається. Перші ознаки захворювання проявляються у особин у 10-12-річному віці. Один із факторів, що сприяє розвитку патології, — збільшення норми споживання тваринами консервів із вмістом сої, резорцину, фталатів.
Аденоматозна форма гіпертиреозу — патологія, що виникає внаслідок розростання тканин щитовидної залози. Це доброякісне новоутворення, про що свідчать гістологічні дослідження.
Аденокарцинома — це онкологічна форма гіпертиреозу. Діагностується рідко, у 2% випадків. Прогноз при такій формі тиреотоксикозу здебільшого, на жаль, несприятливий.
Гіпертиреоз у собак та кішок — ознаки
Гіпертиреоз у собак та котів характеризується різноманітністю симптомів та потребує тривалого лікування. Продуковані щитовидною залозою гормони керують багатьма обмінними процесами, регулюючи швидкість їхнього протікання. При розвитку гіпертиреозу, внаслідок якого гормони тироксин Т4 та трийодтиронін Т3 продукуються у великій кількості, організм буквально «згоряє».
Симптоми, характерні для тиреотоксикозу:
- Втрата ваги при нормальному або навіть підвищеному апетиті.
- Надмірна спрага. Тварина набагато частіше починає пити воду навіть за відсутності активних фізичних навантажень.
- Гіперактивність, агресивність.
- Дерматологічні порушення — погіршення стану шерсті, неохайний вигляд, випадання аж до осередкової алопеції.
- Сухість шкіри, яку виразно видно візуально. Іноді вона навпаки стає надто жирною.
- Надмірне зростання пазурів.
При гіпертиреозі можуть виявлятися додаткові симптоми: діарея (постійна або періодична), анорексія, рідко — блювання, загальна слабкість, серцеві, респіраторні порушення — тахікардія, кашель, задишка. У собак при підвищеному рівні гормонів щитовидної залози на тлі розвитку тиреотоксикозу може спостерігатись збільшення ваги, апатія, брадикардія. Також тварина починає частіше страждати від різних інфекційних захворювань. У ОАК змін еритроцитів, гематокриту здебільшого немає.
Гіпертиреоз у тварин розвивається поступово, симптоматика проявляється повільно. Тому нерідко власник вихованця приходить до думки, що його улюбленець просто старіє і звертається до ветеринара, коли симптоматика стає вже яскраво вираженою. Перераховані вище ознаки гіпертиреозу характерні не тільки для цього захворювання. Тому при обстеженні тварин похилого віку в стандартну програму необхідно включити аналіз сечі, загальний клінічний аналіз крові, визначення Т4 загального і біохімію крові. Також ветеринар зазвичай призначає пацієнту рентгенографію грудної клітки, ехографію серця та ЕКГ.
Біохімічний аналіз крові у кішок з гіпертиреозом може вказувати на підвищення лужної фосфатази та активності печінкових ферментів. Однак відхилення виражені помірно. Сильні зрушення можуть свідчити про наявність супутніх захворювань — лімфоми, холангіогепатиту. При гіпертиреозі може спостерігатись підвищення рівня сечовини та креатиніну, при цьому ниркові показники знаходяться в межах норми. Якщо ж спостерігається їхнє підвищення, це може вказувати на ниркову недостатність.
Гіпертиреоз у котів та собак — діагностика
Визначення загального тироксину дозволяє зробити оцінку функції щитовидної залози та підтвердити діагноз захворювання. Виконати аналіз можна у більшості медичних лабораторій, оскільки цей гормон не є видоспецифічним. Норми для котів: 15-60 нмоль/л. Визначення рівня загального тироксину дозволяє безпомилково встановити діагноз у 90% випадків гіпертиреозу у котів. У сумнівних випадках — якщо у тварини діагностуються супутні захворювання, а також якщо рівень показника знаходиться у верхній межі норми, дослідження повторюють через 2-6 тижнів.
Для встановлення діагнозу гіпертиреоз необхідне комплексне обстеження. Диференціальна діагностика дозволяє виключити інші захворювання ендокринної та неендокринної систем організму, які проявляються схожими ознаками. Характерною ознакою гіпертиреозу є суттєве збільшення щитовидної залози, яке виявляється під час огляду. Під час прийому пацієнта з гіпертиреозом ветлікар може виявити у нього тахікардію, гіпертонію, наявність шумів у серці, задишку. Характерні для гіпертиреозу зміни показників загального аналізу крові: збільшення рівня гемоглобіну та кількості еритроцитів, порушення показників лейкограми. При біохімії відзначається підвищення показників сечовини, глюкози, лужної фосфатази та креатиніну. Усі показники аналізів та ознаки хвороби враховуються при визначенні типу захворювання, проте для остаточної постановки діагнозу необхідно виконати аналіз крові на тироксин, причому він проводиться з періодичністю у два тижні.
Лікування гіпертиреозу у котів та собак
Лікування гіпертиреозу спрямоване на досягнення головної мети — зниження рівня гормонів щитовидки. У ветеринарній практиці застосовуються три варіанти лікування:
- Прийом лікарських засобів на постійній основі.
- Руйнування патологічної тканини щитовидної залози радіоактивним йодом.
- Видалення щитовидної залози хірургічним шляхом (тиреоїдектомія).
Лікарські препарати, що пригнічують синтез тиреоїдних гормонів, дозволять тримати патологічний процес під контролем. Позбутися захворювання з їхньою допомогою неможливо, проте можна досягти значного поліпшення стану вихованця та підвищення якості його життя. Курс триває до моменту досягнення нормального рівня гормонів і відсутності симптомів хвороби. Важливо підібрати мінімально ефективну дозу, оскільки препарати цієї групи мають побічні ефекти: розлади травлення, порушення процесу кровотворення, внаслідок чого може виникнути анемія, тромбоцитопенія та лейкопенія. Також сприяє покращенню стану тварини спеціально підібраний корм з низьким вмістом йоду.
Під час хірургічного втручання виконується резекція щитовидної залози. Одним із найпростіших та найефективніших методів лікування гіпертиреозу у тварин вважається терапія радіоактивним йодом. Він полягає у руйнуванні тканин щитовидної залози під впливом радіоактивного йоду — при одноразовому застосуванні.
Профілактика гіпертиреозу у домашніх тварин
Основою профілактики гіпертиреозу є правильне, збалансоване харчування та регулярні огляди у ветеринара. Регулярні відвідування лікаря особливо рекомендовані дорослим тваринам, які досягли 8-10-річного віку. Вони дозволять виявити хворобу ще на початку її розвитку та запобігти її посиленню, а також прояву ускладнень за допомогою правильно підібраної терапії.