Лишай у собак — симптоми, види, лікування, профілактика

Де може заразитися собака, причини виникнення лишаю

Зважаючи на те, що лишай є мультиетіологічним захворюванням, спровокувати його виникнення можуть різні причини. Наприклад, хвороботворні спори, а саме грибки, можуть перебувати в піску, землі, траві, будівельному смітті. Не виключена можливість, що під час прогулянки вони потраплять на шерсть собаки. Таким чином тварина може заразитися стригучим лишаєм. Кліщі, комахи, що смокчуть кров, гризуни можуть бути переносниками інфекції. Висока ймовірність зараження собаки також при контакті з хворою твариною, людиною через предмети побуту. Рожевий лишай — інфекційно-алергічне захворювання, викликане активністю хвороботворних мікроорганізмів, природа мокнучого лишаю — виключно алергічна.

Фактори, що підвищують ризик розвитку лишаю у собак:

• Недостатня гігієна.
• Погані умови утримання тварин: недостатня вентиляція або повна відсутність, задуха, підвищена вологість, неповноцінне харчування.
• Основною причиною виникнення лишаю алергічної природи є генетична схильність.
• Ослаблений імунітет (через хворобу, зараження паразитами, погані умови утримання, деякі види лікування, щеплення).

У зоні ризику знаходяться вагітні та тварини, що вигодовують потомство, собаки похилого віку, а також особини, які хворіли на інфекційні захворювання. Хворобі також піддаються собаки з довгою шерстю. Шкіра тварини у такому випадку погано вентилюється, що сприяє створенню сприятливих умов для розмноження грибка. Пік захворювання спостерігається у міжсезоння через зниження активності сонця.

Симптоми лишаю у собак

Головною ознакою захворювання є сильний свербіж, який завдає дискомфорту тварині. Собака постійно чухається, а згодом стає дратівливою або, навпаки, апатичною. Нерідко тварини відмовляються від їжі. Помітивши ці ознаки, озброївшись рукавичками, уважно огляньте шерсть та шкіру собаки на наявність залисин, ділянок із зміненою пігментацією. На розвиток захворювання вказують також кірки чи бульбашки на шкірі, лущення, припухлість. Самостійно діагностувати лишай у собаки досить складно. Захворювання можна сплутати з алергічною реакцією. Тільки професійний ветеринар здатний побачити, як починається хвороба, відрізнити лишай від дерматиту, алергії та правильно діагностувати захворювання.

Лишай — види захворювання

Різновиди лишаю у собак, ключові ознаки та характеристики захворювання:

• Стригучий — дуже заразне захворювання. Збудники — патогенні грибки: мікроспорум, трихофітон. Життєздатність спор грибків зберігається протягом 2 років. За відсутності правильного лікування під час захворювання можуть виникнути тяжкі ускладнення. Багатьох власників собак цікавить, скільки днів мине до появи перших клінічних симптомів захворювання. Початок хвороби проявляється через кілька днів або тижнів від моменту зараження. Інкубаційний період часто супроводжується апатичним настроєм тварини, погіршенням апетиту. У ході розвитку хвороби під шерстю виникають почервонілі горбики, які сильно сверблять. На наступному етапі розвивається облисіння уражених ділянок шкіри, яка змінює свій колір і в результаті стає рожевою, потім бурою та коричневою. Залисина виглядає як пляма правильної округлої форми, яка має чіткі межі та досягає до 2 см у діаметрі. Шкіра починає лущитися, посилюється свербіж. Потім по краях плям утворюються бульбашки з рідиною. Такі ознаки дозволяють швидко розпізнати хворобу. Під час того, як вихованець чухається, він здирає ніжну шкіру в місцях її ураження хворобою, утворюються ранки. Собака заносить у ранки інфекцію, після чого вони покриваються скоринкою, на їх місці утворюються сірі струпи. Загоюється така рана довго і болісно для собаки. Вивести лишай буває досить складно. При неправильному лікуванні або повній його відсутності місцева запальна реакція поширюється по всьому тілу тварини, нагноєння ранок може спровокувати виникнення сепсису.
• Мокнучий лишай (екзема) — алергічна шкірна хвороба. Спостерігається місцеве підвищення температури шкіри в місцях появи болючих припухлостей, які перетворюються на бульбашки, наповнені рідиною. Шерсть на уражених ділянках поступово випадає, бульбашки лопаються, часто можна спостерігати виділення гнійної рідини з бульбашок, що лопнули. Перебіг хвороби супроводжується сильним свербінням. Привести до виникнення екземи можуть респіраторні, харчові, контактні алергени, токсини, що виробляються внутрішніми органами, укуси зовнішніх паразитів, інтоксикація організму на тлі різних захворювань. Ризик розвитку алергічної реакції підвищують нервово-емоційні потрясіння, стрес. На ранній стадії захворювання шкіра уражається в ділянці шиї, на щоках, куприку, на хвості вихованця. Але через те, що собака розчісує уражену шкіру, мокрий лишай може поширюватися на великі площі. У такому випадку захворювання лікується досить важко.
• Рожевий лишай викликається вірусами та бактеріями, і є реакцією організму на інфікування. Захворювання зазвичай проявляється внаслідок зниження імунітету на тлі гострих та хронічних інфекційних хвороб. Під час перебігу хвороби на шкірі собаки в ділянці пахв, на лапах, на морді, на носі утворюються рожеві плями діаметром до 3 см. Можливе поєднання великих та дрібних плям. Шкіра в місцях ураження лущиться, свербить, потім жовтіє і покривається сухою скоринкою, яка легко ушкоджується, тому можливе приєднання вторинної інфекції. Небезпека хвороби полягає в тому, що вона може перейти в хронічну форму та загострюватись, коли виникають провокуючі фактори.
• Висівкоподібний (різнобарвний) лишай — викликається умовно-патогенними дріжджовими грибками, які для здорового вихованця не становлять загрози. Патологічна активність грибків може виявитися внаслідок пошкодження шкірних покривів, посилення роботи потових та сальних залоз, ендокринних порушень, ослаблення імунітету. Розмноження патогенних спор супроводжується виділенням речовини, здатної руйнувати роговий шар шкіри. Відбувається відлущування ороговілих частинок шкіри. В результаті цього процесу утворюється лупа, яка на вигляд нагадує висівки (звідси і назва хвороби). Друга назва захворювання пов’язана зі зміною пігментації уражених ділянок шкіри. Її колір може змінюватись у межах одного вогнища. У місцях ураження шерсть, як правило, випадає, шкіра не свербить. Прогресування хвороби веде до розростання плям та злиття вогнищ. Внаслідок ураження грибком можлива деформація пазурів. Ремісія може настати після симптоматичного лікування чи навіть без медикаментозного втручання. Однак, якщо не провести комплексне лікування, включаючи протигрибкову терапію, перебіг хвороби може перейти у хронічний.

Вищеописані види лишаю у собак зустрічаються досить часто, значно рідше діагностують підшкірний або оперізувальний, який викликається вірусом герпесу. Основні симптоми захворювання: виникнення бульбашок з рідиною, які лопаються, а потім покриваються скоринкою, сильний свербіж у місцях ураження шкіри хворобою. Вогнища ураження локалізуються в ділянці живота, ребер. За відсутності лікування хвороба може поширитись по всьому тілу.

Як діагностувати лишай у собаки

Існують кілька основних методів діагностики захворювання:

1. Огляд та дослідження шкіри тварини у світлі лампи Вуда. Під її променями осередки зараження забарвлюються у певний колір, залежно від збудників, активність яких супроводжується флуоресценцією.
2. Мікроскопічний аналіз зразків шерсті тварини та зіскобу з її шкіри показує точніші результати при діагностиці плишаю у собак.
3. Найточнішим методом діагностики захворювання вважається посів матеріалу. Однак час очікування на результат може досягати 3 тижнів.

Додатково ветлікар може призначити вашому вихованцю аналізи сечі та крові, алергічні проби.

Лишай у собак — ефективні методи лікування

Постановка точного діагнозу дає змогу підібрати максимально ефективний метод лікування лишаю у собак. В обов’язковому порядку також вживаються деякі загальні для всіх видів хвороби заходи:

• полегшення симптомів та перебігу хвороби;
• усунення алергенів (у випадку діагностування екземи);
• боротьба зі збудниками лишаю (при інфекційному захворюванні);
• попередження рецидивів та повторного зараження;
• профілактика приєднання вторинної інфекції та поширення захворювання;
• загальне зміцнення організму, прийом вітамінів, імуностимулюючих добавок;
• корекція раціону;
• профілактика розладів ШКТ — прийом пробіотиків та пребіотиків;
• захист печінки — прийом гепатопротекторів.

У випадку діагностики стригучого лишаю хворого собаку ізолюють, а всі предмети, з якими він контактував, та приміщення дезінфікують, щоб попередити повторне інфікування вихованця, а також зараження інших тварин та людей. Дезінфекцію приміщення слід виконувати щоденно протягом курсу лікування.

Які ліки допоможуть позбутися хвороби:

• Залежно від виду хвороби та ступеня її тяжкості ветлікар призначає препарати у вигляді розчинів, мазей, спреїв, у яких містяться протигрибкові компоненти: Зооміколь, Імаверол, Клотримазол, Фунгін.
• Відмінний ефект у ході лікування дозволяють отримати також зовнішні препарати комплексної дії: ЯМ БК (підсилює регенерацію шкіри, має дезінфікуючий, протимікробний ефект), Лекадерм (пригнічує запалення, полегшує свербіж), Санодерм (чинить антигістамінну та протизапальну дію).
• Такі зовнішні засоби, як іхтіолова, цинкова та сірчано-дігтярна мазь, незалежно від природи та характеру захворювання, сприяють поліпшенню стану шкіри, прискорюють її загоєння.

У випадку легкої форми захворювання можна лікувати вихованця виключно препаратами зовнішнього застосування. Щоб прибрати лишай на початку розвитку захворювання, достатньо обробити шкіру спреєм, розчином, мазями, можна використовувати шампунь. При великих вогнищах захворювання необхідно як мазати уражені ділянки шкіри спеціальними засобами, так і використовувати комплексне лікування препаратами проти грибка. Якщо спостерігається приєднання бактеріальної інфекції, також використовуються антибактеріальні ліки у вигляді ін’єкцій, таблеток. Антигістамінні препарати сприяють полегшенню сверблячки.

Як допоміжну терапію, що полегшує перебіг хвороби, можна використовувати відвари лікувальних трав, які знімають запалення і дозволяють розм’якшити і досить легко видалити кірки з вогнищ ураження шкіри для подальшого нанесення зовнішніх препаратів. Застосовуйте всі засоби за призначенням ветлікаря.

Перед початком курсу лікування подбайте про те, щоб у вас під рукою був спеціальний комір-воронка, яка не дозволить тварині злизувати та стирати мазі або інший нанесений на хвору шкіру засіб. Не дозволяйте щеняті тертися об підлогу, меблі відразу після нанесення препарату. Що робити у такому випадку? Просто притримайте собаку, ласкаво поговоріть з нею, щоб тварина заспокоїлася.

Харчування собак під час лікування лишаю

Одна з умов ефективного лікування лишаю у собак — збалансоване, досить калорійне харчування з високим вмістом білка. Лікувальна дієта при екземі заснована на споживанні продуктів зі зниженим вмістом вуглеводів та жирів. У випадку виникнення у тварини алергічних реакцій слід виключити з раціону продукти, які можуть спровокувати їх, зокрема, куряче м’ясо, зернові.

Чи передається лишай від собаки до людини

Не всі види захворювання можуть спровокувати виникнення хвороби у людини. Так, заразитися мокнучим лишаєм неможливо, захворювання не відноситься до інфекційних. Рожевий лишай також не заразний. Захворювання не становить серйозної небезпеки для людини. Хоча цей вид хвороби і вважається вірусним, тобто інфекційним, проте передається він лише в тому випадку, якщо імунітет людини ослаблений. Розвитку хвороби сприяють провокуючі чинники: незбалансоване харчування, стрес та ін. Ослаблений імунітет, гормональні порушення, недостатня гігієна також є вирішальними факторами розвитку висівкоподібного лишаю у людей. Збудник хвороби умовно-патогенний, тому здорова людина не може заразитися лишаєм при контакті з хворою твариною. А у випадку виникнення провокуючих факторів грибки, що мешкають на шкірі людини, стають агресивними. У такий спосіб і розвивається хвороба.

Реальну небезпеку для людей становить стригучий лишай. Збудниками хвороби є патогенні грибки, що передаються від хворих собак до людини і навпаки. Якщо своєчасно не зайнятися лікуванням захворювання, воно може перейти в хронічну форму, а в цьому випадку ін’єкції, засоби зовнішнього застосування стають менш ефективними і дозволяють лише досягти ремісії. І хоча не всі види захворювання вдається вилікувати, проте лікувати тварину необхідно. Це дасть змогу знизити ризик виникнення ускладнень і порівняно швидко домогтися одужання.

Хворобу легше попередити, ніж лікувати. І краще завчасно убезпечити себе і свого вихованця, ніж потім боротися із хворобою. Набагато простіше подбати про дотримання профілактичних заходів.

Лишай у собаки — профілактичні заходи

Профілактика захворювання полягає не тільки в необхідності підтримувати фізичне здоров’я вихованця, працювати над зміцненням імунітету, але й у своєчасному усуненні факторів, що провокують хворобу:

• обмежити контакти з хворими, бродячими тваринами;
• намагатися своєчасно визначити наявність будь-якого захворювання та усунути його, щоб не допустити зниження імунітету;
• купати цуценя, за необхідності виконувати прибирання будки, прати підстилку;
• переведіть вихованця на гіпоалергенний раціон, якщо виявили схильність собаки до виникнення алергічних реакцій;
• щеплення від інфекційних захворювань дають змогу захистити цуценя від багатьох хвороб, які можуть ослабити імунну систему.

Від деяких видів лишаю може захистити вакцина. Ціна препаратів доступна. Проводити вакцинацію слід щороку. Однак навіть у такому випадку вихованця слід регулярно оглядати. Це дасть змогу виявити ознаки та симптоми захворювання на його початковій стадії.