Кліщі у собак і кішок: як уберегти тварин від небезпечних хвороб

Види кліщів у собак та котів

Різні види кліщів нерідко стають причиною різноманітних захворювань і можуть бути переносниками небезпечних інфекцій. Кліщів умовно поділяють на кілька категорій. Залежно від місця паразитування, кліщі бувають підшкірними та нашкірними.

Підшкірні (внутрішньошкірні) — це ендопаразитичні червоподібні кліщі Demodex. Паразитують усередині волосяних фолікулів та сальних залоз шкіри, присутні практично у всіх тварин. За умови нормальної роботи імунної системи, захисні сили організму стримують розвиток паразитів. При зниженні імунітету кліщ починає неконтрольовано розмножуватися, викликаючи захворювання на демодекоз.

Підшкірний кліщ у собак найчастіше фіксується серед карликових порід — пінчерів, боксерів, тойтер’єрів, східноєвропейських вівчарок та ін. Це зумовлено їхніми генетичними особливостями. Підшкірний кліщ у котів виявляється у представників сіамських та бірманських порід.

Характерні ознаки захворювання — дерматити, свербіж, гіперкератоз, наявність вогнищ облисіння, бугристих утворень, виразок, ураження внутрішніх органів з подальшим виснаженням тварини та її можливою загибеллю за відсутності ефективного лікування.

Нашкірні кліщі не проникають усередину шкіри тварини і паразитують на її поверхні, проходячи весь цикл розвитку. Вони харчуються лусочками епітелію, шкірними виділеннями, кров’ю та іншими біологічними рідинами і продуктами життєдіяльності організму. Яйця цих кліщів залишаються на шкірі кішок і собак або потрапляють до навколишнього середовища.

Вушні кліщі Otodectes cynotis, що належать до нашкірних, вражають зовнішні слухові проходи і викликають захворювання на отодектоз (отодекоз). Це захворювання частіше спостерігається у котів, ніж у собак. До прояву перших симптомів може пройти кілька тижнів. Вушний кліщ у котів проявляється таким чином:

• неспокійна поведінка вихованця через свербіж у вухах, зміна ходи через нахил голови у бік більшого ураження;
• наявність рясних виділень із слухового каналу від коричневого до чорного кольору. Вони можуть мати суху або воскоподібну консистенцію;
• поява місць активного розчісування і ранок, оскільки тварина часто чухає уражені вуха через сильну сверблячку.

При ігноруванні таких проявів можуть розвинутись важкі запалення, що призводять до розриву барабанної перетинки, втрати слуху, менінгіту та ін. Вушний кліщ у собак може поширюватися залежно від породи, особливостей будови та розміру вуха.

Коростяні кліщі -— це мікроскопічні мікроорганізми Sarcoptes і Notoedres. Вони викликають захворювання на саркоптоз і нотоедроз у собак. Дорослі особи мають розмір близько 0,5 мм. Враховуючи те, що вони паразитують усередині шкірних покривів, діагностувати коросту у кішок і собак в домашніх умовах неможливо. Для цього знадобиться проведення досліджень під мікроскопом в умовах ветеринарної лабораторії.

Саркоптоз та нотоедроз можна відрізнити за місцем локалізації вогнищ ураження. Саркоптоз у собак розвивається в ділянці голови, грудей, на животі, біля основи хвоста — там, де менший обсяг шерстяного покриву. Локалізація нотоедрозу — голова (зовнішня поверхня вушних раковин, спинка носа, область над очима та ін.). Після цього збудник поширюється на передні та задні кінцівки.

Короста у кішок виникає через зараження кліщами Notoedres cati. Проникаючи у верхні шари шкіри, паразит травмує її та подразнює нервові закінчення. При розчісуванні відбувається пошкодження шкіри, вторинне інфікування, вона потовщується та лисіє. Така короста називається котячою або свербіжною.

За відсутності лікування короста досить швидко поширюється на інші ділянки тіла. Важливо використовувати не лише спеціальні препарати, але й ретельно обробити житло та всі предмети побуту (м’які лежанки та підстилки взагалі краще замінити).

Ще один вид кліщів, які паразитують на собаках і на кішках (як і на інших теплокровних організмах) — це іксодові. Сімейство іксодових кліщів налічує близько 650 видів. Членистоногі навіть одного виду можуть сильно відрізнятися в залежності від віку, статі, а також ступеня насичення кров’ю. Голодні кліщі, зазвичай, невеликі, темні, майже чорні. Напившись крові жертви, вони збільшуються в десятки разів, змінюють колір та форму.

Членистоногих цієї групи називають енцефалітними кліщами, оскільки вони є переносниками енцефаліту — небезпечного, часто смертельного, захворювання. Але енцефалітний кліщ — це кліщ, заражений вірусом енцефаліту, а не будь-який представник іксодових.

Особливу активність паразити виявляють навесні та восени. Кліщ чіпляється за одяг людини, що проходить повз нього, або за шерсть тварини, потім знаходить на тілі відповідне місце з тонкою шкірою і впивається в неї. Укус кліща відчути неможливо — він виділяє анестезуючу речовину зі слиною.

Чим небезпечні укуси кліщів?

Далі йтиметься про іксодові кліщі, оскільки саме вони становлять найбільшу загрозу для домашніх вихованців, адже є переносниками дуже небезпечних захворювань. Найчастіше собаки та коти заражаються такими інфекціями:

• Кліщовий енцефаліт: тяжке захворювання, що вражає нервову систему. Причини виникнення енцефаліту можуть бути різні, але саме кліщовий енцефаліт розвивається після укусу паразитом Ixodes ricinus. Про зараження свідчить наявність вестибулярного синдрому — значне порушення координації рухів, ходіння по колу, хитка хода. Також спостерігається розвиток судомного синдрому, паралічів, парезів, мозкових крововиливів, сенсорних порушень, проблеми з диханням та серцево-судинною системою. Прогноз найчастіше буває несприятливим.
• Піроплазмоз (бабезіоз): ще одне смертельно небезпечне для собак захворювання. Викликається мікроорганізмами піроплазмами. Вони потрапляють у кров тварини під час укусу іксодовим кліщем. Збій у роботі всього організму настає через руйнування еритроцитів крові піроплазмами. Захворювання розвивається стрімко та без своєчасного, грамотного та інтенсивного лікування тварина гине.
• Ерліхіоз: ерліхії, як і піроплазми, потрапляють у кров собаки зі слиною кліща. Вони також паразитують у клітинах крові, але у тих, які відповідають за імунітет. Захворювання розвивається не відразу і без яскраво виражених симптомів, тому досить складно встановити зв’язок між погіршенням здоров’я вихованця і укусом кліща, та почати своєчасне лікування.
• Бореліоз (хвороба Лайма): викликається спірохетами Borrelia burgdorferi. За відсутності своєчасного лікування спостерігається ураження опорно-рухового апарату, нервової та серцево-судинної систем. Клінічні симптоми спостерігаються тільки у 20% заражених тварин, в основному захворювання носить безсимптомний характер, особливо протягом першої (гострої) стадії, що триває приблизно 3 місяці. У другій (підгострій) стадії проявляється лайм-артрит (кульгавість), можуть розвиватися менінгіти та енцефаліти, уражаються нирки, серце. Через 6 місяців на третій (хронічній) стадії виникають незворотні ураження нервової та серцево-судинної систем.
• Анаплазмоз: викликається рикетсіями (Anaplasma phagocytophilum або Anaplasma platys). Уражаються клітини крові, відповідальні за згортання та імунітет. Інфекція викликає кульгавість, млявість, пропасницю. Характерна ознака — кровотечі з носа та крововиливи на шкірі.

Всі ці та інші захворювання, переносниками яких є іксодові кліщі, найчастіше вражають собак. Хвороби кішок після укусу кліща теж не рідкість. Тому до здоров’я вихованців потрібно виявляти максимум уваги, щоб вчасно запідозрити негативні зміни.

Ознаки укусу кліща

Небезпека, яку становлять кліщі, посилюється ще й тим, що непоміченим може пройти не тільки момент укусу, а й взагалі сам його факт — кліщ, що насмоктався крові, самостійно відвалюється від своєї жертви. Причому самець зробить це набагато раніше, ніж самка, яка може провисіти на шкірі протягом кількох днів. Якщо господареві тварини вдалося помітити і видалити кліща, то, звичайно ж, перші симптоми можливого захворювання виявити буде дещо простіше, навіть незважаючи на те, що вони можуть проявитися в термін від 1-2 днів або до 3 тижнів.

Якщо ж факт укусу кішки чи собаки не був зафіксований, але поведінка та самопочуття тварини змінюється, то треба виявити надзвичайну пильність.

Насторожувати повинні:

• зміна активності тварини, млявість, апатія;
• погіршення апетиту;
• блідість ясен;
• підвищення температури до 39°C.

Якщо ви точно знаєте, що собаку або кота вкусив кліщ, потрібно термінове звернення до ветеринарної клініки. Причини такого стану можуть бути й інші, що також вимагатиме консультації з фахівцем. При зараженні однією з інфекцій, що передається кліщами, виявляються й інші, більш тяжкі симптоми:

• колір сечі змінюється до червоного, темно-коричневого і навіть зеленого;
• пожовтіння ясен та білків очей;
• повна відмова від їжі;
• блювання та пронос, як наслідок — зневоднення;
• кровотечі з носа;
• кашель;
• значна втрата ваги.

Собака або кіт з такими симптомами часто вимагають госпіталізації, а для встановлення точного діагнозу необхідно провести лабораторні дослідження. При переході хвороби в хронічну стадію з часом виявляються розлади нервової, дихальної, серцево-судинної та інших систем. Встановити їхній взаємозв’язок з укусом кліща буває складно, тому що від того моменту може пройти значний час — аж до декількох місяців.

Як видалити кліща у собаки та кота

Якщо ви виявили на тілі кота чи собаки кліща, то не варто його намагатися висмикнути чи викрутити — у шкірі тварини може залишитись його голова. Не можна заливати паразита олією, ацетоном, анестетиком чи припікати — він задихнеться, але перед смертю випустить велику дозу зараженої слини в тіло жертви.

Якщо кліща виявлено далеко від будинку, то паразита можна вийняти за допомогою рук. Важливо пам’ятати, що кліща не можна чіпати незахищеними руками (потрібно обмотати пальці тканиною), оскільки він може бути інфікований.

Власникам будь-яких домашніх тварин варто обзавестися спеціальним інструментом для видалення кліщів. Пристрої мають різну форму. З їхньою допомогою можна легко підчепити паразита і безпечно позбутися його. Перша допомога полягає у обробці ранки антисептиком. Використання захисних рукавичок при цьому є обов’язковим.

Видаленого кліща не можна викидати і тим більше розчавлювати. Його потрібно відправити на аналіз до лабораторії. Якщо кліщ був видалений у перші 24 години, то ймовірність потрапляння інфекції в кров собаки чи кота мала.

Лікування котів та собак при ураженні кліщами

Тактика лікування котів та собак залежить від виду кліщів. Вона буде такою:

• Іксодові кліщі: укус кліща сам по собі ще не потребує лікування, крім місцевого знезараження ранки. У випадку зараження тварини застосовується комплексна терапія, виходячи з поставленого фахівцем діагнозу та особливостей перебігу захворювання.
• Підшкірні кліщі: лікування залежить від стадії захворювання. Використовуються антипаразитарні препарати, антибіотики, препарати для відновлення імунітету та ін. Також потрібна корекція харчування та забезпечення належного догляду за ураженою шкірою. Вибір препаратів залежить від породи вихованця.
• Вушні кліщі: після мікроскопічного дослідження виділень зі слухових каналів та постановки діагнозу отодектоз призначаються місцеві та системні препарати. Це можуть бути ін’єкції, мазі, вушні краплі та ін.
• Коростяні кліщі: також використовуються як місцеві препарати, так і системної дії.

Самолікування може призвести до тяжкого перебігу хвороби та незворотних наслідків. Не варто без лабораторного дослідження давати вихованцям пігулки, робити уколи чи використовувати якісь інші ліки. Навіть підібрані відповідно до діагнозу, вони можуть підходити для тварин одних порід та бути небезпечними для інших.

Профілактика укусів кліщів

Що стосується профілактики розвитку хвороб, що викликаються підшкірними, нашкірними та чесоточними кліщами, то вона зводиться до мінімізації контактів домашніх тварин з бездомними та хворими тваринами, забезпеченні повноцінного харчування та правильного догляду за домашніми вихованцями. Необхідно подбати про зміцнення імунітету та утримувати в чистоті приміщення та території.

Щоб уберегти котів і собак від укусів іксодовими кліщами, можна використовувати засоби у вигляді спреїв, нашийників, крапель на холку та ін. До складу будь-якого засобу входить активна речовина. Якщо це краплі або спрей, вона розчинена в наповнювачі (концентрація в краплях, як правило, вища). Нашийники виготовляються із синтетичної основи, на яку наноситься інсектоакарицидний компонент разом із наповнювачем. Наповнювач має ліпофільні властивості, тобто легко розчиняється у жирах. Завдяки цьому діюча речовина проникає в підшкірну клітковину, накопичується в сальних залозах, потім поступово виділяється на поверхню шкіри.

Базове нанесення спреїв та крапель на шкіру здійснюється один раз на 2–4 тижні (тварин можна купати через 2–3 дні). Захисний засіб з нашийника проникає в шкіру поступово в процесі носіння нашийника. Але іксодові кліщі неймовірно живучі. Тому для додаткового захисту рекомендується щоденне нанесення препаратів (наприклад, у вигляді спреїв) на шерсть.

Перед застосуванням спреїв та інших захисних засобів необхідно ретельно вивчити інструкцію виробника або проконсультуватись із ветеринаром. Доза речовини (кількість крапель чи натискань) розраховується, виходячи з маси тварини. Можна поєднувати, наприклад, краплі для базової обробки та спрей для щоденної. Але при цьому вони повинні бути одного виробника і з однією і тією ж діючою речовиною.