Особливості захворювання
Основними осередками ураження є серце та легені. Велика кількість гельмінтів ускладнює проходження крові по судинах і погіршує роботу клапанів серця, що може призвести до ранньої смерті. Рідше вони поселяються в головному та спинному мозку, очах та черевній порожнині. Весь цикл розвитку від личинки до хробака проходить за 7-8 місяців. За добу доросла особина відкладає до 30 тисяч мікрофілярій. Статевозріла форма живе до 3-х років.
Хто є переносником
Переносяться гельмінти комахами, в основному комарами, трапляються випадки зараження через кліщів. Раніше це захворювання зустрічалося в зонах із вологим кліматом, але зараз часто почали реєструвати у середній смузі. В умовах міської квартири, за наявності хворої тварини, зараження можливе цілий рік через «підвальних» комарів.
Як відбувається зараження
При укусі хворої тварини комар заковтує мікрофілярії з краплею крові, потім проміжний господар, кусаючи здорову особину, заражає її.
У собак це захворювання виникає частіше, ніж у кішок. Представники короткошерстих порід також заражаються частіше, ніж особини з довгою шерстю. Картина хвороби залежить від форми захворювання та вогнища ураження.
Серед кішок захворювання реєструється рідше, очевидно через те, що основна маса проживає вдома, а надвір тварини виходять вкрай рідко. Тобто рідше перебувають у місцях скупчення переносників хвороби. Перебіг захворювання та його види, ідентичні тим, що спостерігаються у собак.
Симптоми дирофіляріозу
Після зараження тварини у підшкірній жировій тканині личинки живуть близько 3-х місяців, потім мігрують у порожнину кровоносних судин та серця, де ще через 3 місяці перетворюються на дорослих гельмінтів. В організмі собаки або кішки дорослі нематоди та їхні личинки викликають механічні, алергічні, токсичні та імунодепресивні зміни. До механічних відносять закупорку судин, механічне пошкодження внутрішніх оболонок серця, порушується функція клапанів та кровотік, що знижує кількість доставленого до тканин кисню. До токсичних призводять продукти розпаду життєдіяльності паразитів, а алергічна реакція супроводжується набряком тканин та згущенням крові. Остання характерна для гострої фази хвороби, з переходом у хронічну алергія слабшає.
Знаходячись ще в підшкірній тканині, паразит викликає свербіж. Тварина може чухатися, лизати, гризти місце, де знаходиться личинка. При невеликій кількості ураження симптоми незначні та малопомітні. Можна помітити незначне зниження маси тіла, слабкість та невелике тимчасове підвищення температури. При значному зараженні з’являється задишка, набряки міжщелепного простору, синюшність слизових, слабкість задніх кінцівок. Внаслідок інтоксикації може спостерігатися ураження нирок та печінки.
При легеневій формі характерним симптомом є сухий, гавкаючий кашель, іноді з домішками крові. Може з’являтись після фізичних навантажень.
Через порушення нормального функціонування серцево-судинної системи спостерігається часте дихання, особливо це помітно під час навантаження.
Характерним симптомом у котячих є блювання або позиви до блювання.
У деяких випадках можлива відмова тварини від корму через внутрішню інтоксикацію організму.
Через ураження кровоносної системи і, як наслідок, недостатність постачання тканин та органів киснем знижується витривалість при навантаженнях.
Хронічна серцева недостатність супроводжується невідповідністю між припливом та відтоком крові щодо серцевого м’яза. Це виражається в задишці, запорах. Слизові оболонки стають блідими.
Діагностика та лікування
Лікування призначається після проведення лабораторно-клінічних досліджень та постановки діагнозу. Воно є медикаментозним, комплексним і досить тривалим, спрямоване на знищення гельмінта, переривання ланцюжка циклу розвитку, в окремих випадках можливе оперативне втручання. Препарати можуть відрізнятися, але схема є єдиною для всіх форм зараження. Спочатку починають зі знищення дорослих особин, потім приступають до виведення токсинів і далі слідує терапія, яка усуває симптоми. Також тварину обмежують у русі для підтримки сил організму.
Ви можете викликати ветеринара додому або звернутися у ветеринарну клініку.
Для лікування необхідно використовувати такі медикаменти:
- якщо немає протипоказань, призначають івермек-вмісні препарати;
- антикоагулянти (гепарин);
- імуностимулятори (імунофан);
- антиоксиданти (мексидан);
- медикаменти, що підтримують печінку (карсил) та кровоносну систему (трентал).
Реабілітація після хвороби
Під час лікування та після власнику необхідно уважно спостерігати за вихованцем та станом його організму, продукти розпаду паразитів можуть закупорювати судини та негативним чином вплинути на функціонування нирок та печінки. Також від початку прояву хвороби та до повного відновлення необхідно виключити значні фізичні навантаження, які потім вводяться поступово.
Профілактика
Для профілактики цього складного у лікуванні захворювання необхідно боротися з комахами, вдома мати москітні сітки і фумігатори, а під час прогулянки обов’язково обробляти тварин спреями від комарів. Також є ряд крапель на холку, що мають пролонговану дію. Відмінно зарекомендував себе препарат Диронет, який знищує личинок, що вже потрапили в організм, і одночасно є протиглисним засобом. Застосовувати його необхідно в літній період, коли спостерігається найбільше комах, не рідше 1 разу на 3 місяці.