Шишка під шкірою у собаки

Як правило, власник собаки, який виявив під шкірою свого вихованця шишку або пухлину, впадає у ступор. А тим часом нічого незвичайного і трагічного в цьому немає. Головне — розуміти причини виникнення та характер утворень, більшість яких легко піддаються лікуванню.

Причини виникнення

Шишки під шкірою у собаки можуть утворитися з різних причин. Найбільш поширені:

• Утворення інфільтрату на місці укусу комахи (наприклад, кліща, сліпня або бджоли)
• Абсцес внаслідок потрапляння бактерій у місце пошкодження шкіри.
• Вірусна інфекція.
• Травма.
• Закупорка сальних залоз, що призводить до утворення кіст.
• Онкологічне захворювання.

Симптоми

Дуже часто підшкірні шишки собак ніяк себе не проявляються, і власники виявляють їх тільки шляхом тактильного контакту. Або візуально — якщо ущільнення досить велике, а собака — гладкошерста.

Але буває, що шишка турбує тварину, і собака страждає від неприємних відчуттів при дотику. Або ущільнення виділяє гній, або на тілі з’являються нові вузлики та пухлини — у цьому випадку потрібно негайно звернутися до ветеринара.

Показаннями до візиту до фахівця є ще почервоніння чи набряк, а також якщо шишки розташовані в районі молочних залоз (де найчастіше зустрічаються злоякісні новоутворення) або на морді та лапах, де хірургічне втручання буває найскладнішим.

Види підшкірних шишок

Найчастіше під шкірою у собак зустрічається:

• Ліпома (жировик) — доброякісна сполучнотканинна пухлина, яка зазвичай виникає у собак середнього та старшого віку і вважається природною ознакою старіння. Може з’явитися будь-де, але найчастіше — в районі ребер. Жировики зустрічаються у всіх собак, але найбільше до них схильні представники великих порід і тварини з надмірною вагою.
• Сальна кіста — це заблокована сальна залоза, схожа на прищ. Коли він лопається, з нього виходить біла пастоподібна речовина.
• Бородавки — їх причиною є вірус. З’являються, як правило, в районі пащі. У молодих собак зникають самі по собі, старим тваринам може знадобитися операція з їхнього видалення.
• Абсцес — скупчення гною під шкірою, спричинене інфекцією, укусом чи механічним пошкодженням шкіри.
• Тучноклітинна пухлина — найпоширеніший вид раку шкіри у собак. Найчастіше зустрічається у боксерів, бостонських тер’єрів, лабрадорів, гончих та шнауцерів.
• Саркома м’яких тканин — велика група пухлин, які виникають у сполучній тканині і з’являються зазвичай у вигляді твердої або напівтвердої шишки в глибокому шарі шкіри, під шкірою або всередині м’язів. Шишки часто безболісні, мають нормальну шкіру над ними і зазвичай розвиваються на ногах, грудях чи черевній стінці. Поширені серед собак великих порід середнього та старшого віку.
• Плоскоклітинний рак — місцево-інвазивна злоякісна пухлина шкіри, яка розвивається з клітин первинного типу, виявлених у шкірі та слизових оболонках. Ці пухлини можуть бути виявлені у роті, на шкірі чи нігтьових ложах собак. Найбільш уразливими є ті області, які мають менше пігменту, позбавлені волосся або мають рідке волосся. Діагностується, як правило, у собак віком від 8 до 10 років.

Доброякісні утвори

Шишки та пухлини доброякісної етіології, не ростуть і не дають метастазів в інших частинах та органах. Вони практично безпечні, але можуть зіпсувати зовнішній вигляд собаки, тому багато власників тварин вважають за краще їх видаляти.

Інша справа, що якщо шишка не болить, не червоніє і не росте, з неї не виділяється гній, то є сенс хоча б кілька днів почекати з візитом до лікаря і тим більше — з операцією. Досить часто доброякісні пухлини зникають самі собою.

Злоякісні пухлини

Такі новоутворення дають метастази та швидко поширюються по всьому організму, вражаючи його органи та тканини. Вони можуть викликати кровотечі через прорив дерми.

Ознаки онкології у собак практично ті самі, що й у людей. Опухлості, що гнояться або кровоточать, перероджуються, не піддаються лікуванню, кровоточиві рани, збільшені лімфатичні вузли, шишки в кістках.

Інші підшкірні новоутворення

Гістіоцитома — червона шишка у вигляді ґудзика, який часто зустрічається на ногах собак молодше 6 років. Гістіоцитоми спричинені надмірним зростанням певного типу клітин, які допомагають імунній системі захищати шкіру тварини. При виявленні такого новоутворення у собаки слід показати її ветеринару, оскільки гістіоцитоми можуть бути схожі на деякі небезпечні види раку.

Періанальна аденома — поширена пухлина, пов’язана із сальними залозами, що оточують задній прохід. Найчастіше буває у інтактних (не стерилізованих) собак, хоча зустрічається і у стерилізованих сук. Періанальна аденома часто повільно росте та безболісна, але може інфікуватися на поверхні.

Шкірні бирки — на шкірі у старих собак часто з’являються волокнисті утворення, абсолютно нешкідливі. Бірки можуть розвинутися у собак будь-якої породи, але частіше — у великих тварин.

Кропивниця — вид дерматиту, схожа на аналогічне захворювання у людей. У собак може виявлятися у вигляді круглих червоних шишок або скупчення круглих або овальних виступів на шкірі, які спричиняють свербіж. Основна причина — реакція на алерген, наприклад, укус бджоли або контакт із рослиною. Кропив’янка у легкій формі часто проходить сама по собі, іноді для полегшення стану ветеринар може призначити стероїди або антигістамінні препарати.

Діагностика у ветеринара

Насамперед, фахівець задасть власнику собаки кілька обов’язкових питань:

• Чи з’явилася шишка раптово?
• Чи змінилася з часу появи її форма, розмір чи колір?
• Чи змінилася поведінка собаки, наприклад, чи не стала вона менш енергійною, чи не погіршився апетит?

Для встановлення діагнозу ветеринар тонкою голкою бере зразок тканини з шишки. Після вивчення її під мікроскопом лікар може робити висновки про характер пухлини. Якщо немає сумнівів, що це звичайний жировик, то відповідь буде дана негайно.

Якщо сумніви все ж таки виникли, ветеринар направить зразок тканини на біопсію. У цьому випадку відповідь прийде за кілька днів. Крім біопсії є й інші сучасні методи діагностики, наприклад, біохімічний аналіз крові, УЗД, радіографія та комп’ютерна томографія.

Лікування

Якщо підшкірна шишка має доброякісний характер і не завдає тварині незручностей, то її зазвичай залишають у спокої. Деякі власники вважають за краще видаляти жировики, якщо вони псують зовнішність собаки. Абсцеси лікують оперативно: після розтину через дренажі вводиться мазь.

При злоякісних пухлинах показані хірургічні операції з їхнього видалення. Якщо ж рак поширився на інші ділянки тіла, застосовується променева та хіміотерапія — або обидва види лікування залежно від кожного конкретного випадку.

Важливо! Більшість злоякісних пухлин у собак піддаються лікуванню. Рак у початковій стадії виліковний у 90%, у III та IV ступені — у 50% випадків.

Замість висновку

Найчастіше запобігти появі шишок не можна. Але в чомусь захистити собаку все-таки можна. Наприклад, стерилізація суки перед першою тічкою практично повністю виключає ризик розвитку у неї пухлин молочної залози.

До того ж здорова дієта та активний спосіб життя допоможуть надовго зберегти здоров’я тварини. Плюс обов’язковий, не рідше ніж один раз на рік, профілактичний огляд у ветеринара.