У ветеринарії лишай носить різні назви — трихофітія, мікроспорія, стрижучий лишай. У кішок захворювання може починати проявлятися з пошкодження шкіри, шерстяного покриву, кігтів, утворенням на шкірі ділянок без шерсті круглих та кільцеподібних форм. Вони червоніють, покриваються висипом, лущаться і сверблять. Тварина відчуває занепокоєння.
Згодом пляма збільшується, починає свербіти і викликає у тварини дискомфорт. Хвороба в першу чергу вражає голову, вуха та хвіст. Іноді ураження, спричинені захворюванням, можуть розповсюдитися на все тіло. У тварини може випадати шерсть, шкіра стає сальною, присутні свербіж і лущення.
Хвороба може передаватися людині, особливо дітям, тому не рекомендується допускати прямий контакт із твариною.
Отже, першими ознаками цієї хвороби можуть бути:
- висипання під шерстю на шкірі, які досить важко побачити;
- сильний свербіж, кішка може сильно чухатися і тертися об різні предмети;
- шерсть має хворобливий вигляд, тьмяна, випадає цілими клаптями;
- ділянки шкіри уражені лишаєм запалені, червоніють, часто через розчухування шкірний покрив травмується, а коли мікроранки заживають, на цих ділянках утворюються лусочки лупи, в яких містяться спори грибкового збудника;
- круглі або овальні плями на тілі, що збільшуються з часом;
- тварина млява, пригнічена, у неї часто відсутній апетит, така симптоматика не ріко супроводжується слабкістю.
Збудниками лишаю є:
- microsporum canis (мікроспорія) — переносники кішки та собаки. У природі грибок може зберігатися понад 1 рік;
- M gypseum — ґрунтовий грибок;
- Trichophyton mentagrophytes (трихофітія), M. persicolor — переносниками цього виду грибка виступають гризуни та дикі тварини.
Причини лишаю у котів
Лишай у котів — захворювання, що передається при контакті від однієї тварини до іншої. Найчастіше носіями служать домашні гризуни — миші, щури. Може передаватися від бродячих кішок домашнім у разі порушення зоогігієнічного утримання. У деяких випадках джерелом інфекції служить хвора тварина.
Схильними до інфекції тварини стають через такі причини, як зараження паразитами, підвищена вологість і температура повітря в місцях утримання, травми, подряпини на шкірі.
Хворобливі спори тривалий час можуть перебувати у навколишньому середовищі або на вулиці. При підвищенні температури та вологості їхня життєдіяльність посилюється. Небезпека захворювання полягає ще й у тому, що тривалий час воно може ніяк не проявляти себе. Патогенні грибки можуть потрапляти у навколишнє середовище зі шкіри та волосся кішок, що не мають видимих уражень — особливо коли вони утримуються в розплідниках та притулках, що відвідують виставки. У місцях, де є скупчення великої кількості тварин, поширення грибкових спор є серйозною проблемою, враховуючи велику життєздатність грибків.
До того ж, навіть якщо тварина перехворіла лишаєм, вона може неодноразово повторно заражатися. Сучасні вакцини також не можуть повною мірою гарантувати захист вашого вихованця від інфекції.
Найчастіше хворіють:
- маленькі кошенята, які не мають природного імунітету;
- кішки після серйозних захворювань;
- кішки, що вільно гуляють вулицею;
- інфіковані паразитами тварини;
- вихованці, які отримують неповноцінне харчування;
- обтяжені генетичним фактором.
Породна схильність
У деяких тварин існує генетична схильність до лишаю. Тут можна відзначити всі довгошерсті породи кішок, а особливо:
- перські;
- гімалайські.
Такі породи відносяться до особливої групи ризику і хвороба у них протікає набагато важче, ніж у інших порід кішок.
Багато кішок є носіями спор. У таких випадках кішка не має ознак хвороби, але може бути переносником інфекції як для інших тварин, так і для людини.
Яскравий прояв дерматофітозу може бути у котів віком до 1 року, що пояснюється недосконалим клітинним імунітетом, дефіцитом поживних речовин, особливо білків, жирів і вітаміну А, вірусних захворювань, а також у дорослих тварин при пригніченому імунітеті з тієї чи іншої причини або у стані вираженого стресу.
Види лишаю у кішок і їхні симптоми
Хвороба викликається різними грибками роду Trichophyton, Microsporum canis, Microsporum gypseum. Мікроорганізми, які можуть провокувати розвиток різних захворювань, що мають різні назви, але дуже подібні симптоми.
Перший збудник має співзвучну назву хвороби трихофітію. Внаслідок впливу Microsporum canis та Microsporum gypseum з’являється мікроспорія. У всіх трьох видів ідентичні симптоми, і лишай називають стригучим.
Крім стригучого лишаю, є ще
- оперізуючий,
- рожевий,
- мокнучий,
- висівковий лишаї.
У кожного виду свої зовнішні ознаки та методи лікування.
Стригучий лишай
Це один із найнебезпечніших і найпоширеніших видів лишаю. У чому ж небезпека та підступність цього захворювання? Справа в тому, що інкубаційний період стригучого лишаю у котів може тривати від кількох днів до кількох місяців. Відбувається зараження інших тварин і людей, які нічого не підозрюють. Особливо небезпечний для довгошерстих порід, тому що шерсть не дає побачити перші ознаки хвороби.
При стригучому лишаї на голові або кінцівках тварини з’являються освітлені ділянки. Шкіра починає лущитися, випадає шерсть, іноді клаптями. У деяких випадках утворюються невеликі гнійники. Поступово маленька пляма росте і може вразити всю мордочку, а в занедбаних випадках і тулуб. При затяжній формі волосяні мішечки загнивають, під кіркою накопичується гній. При ураженні кігтів вони товщають і деформуються.
Мікроспорія спричинена грибами роду Microsporon. У них нитчасте тіло, що утворює безліч спор, стійких до впливу навколишнього середовища. Характерна ознака — швидко розмножуються. Захворювання може виникнути у будь-яку пору року.
Уражені ділянки шкіри викликають у тварин дискомфорт, вони постійно чухаються і таким чином переносять збудників на інші ділянки. У дорослих тварин мікроспорія протікає у прихованій формі. У молодих може бути поверхневою, глибокою, стертою та прихованою:
- при поверхневій формі утворюються безволосі ділянки округлої форми. Вони лущаться без утворення запалення;
- при глибокій формі на шкірі з’являються гнійні ділянки. Невеликі плями зливаються та утворюють великі вогнища;
- глибока стадія — утворюються великі ділянки з гнійними виділеннями;
- стерта форма — характеризується наявністю ділянок із рідкою шерстю.
У групі ризику найчастіше перебувають:
- довгошерсті породи — вони генетично схильні до таких захворювань;
- маленькі кошенята;
- кішки, інфіковані паразитами;
- кішки зі злоякісними процесами в організмі;
- молоді коти до однорічного віку.
Стригучий лишай найбільш небезпечний, тому що здатний дуже швидко передаватися оточуючим тваринам та людям.
Стригучий лишай небезпечний і заразний для людини. Способами передачі інфекції може бути тісний контакт із хворою твариною, предметами догляду (гребінці, килимки, миски), шерсть, що випала, і навіть предмети з приміщення, в якому знаходилася хвора тварина. Зараженню сприяють подряпини, рани, садна на тілі. Діти можуть заразитися, граючись у пісочниці.
Спори грибка дуже життєздатні і мають високу стійкість у навколишньому середовищі. Так, спори мікроспорії можуть залишатися активними поза тілом тварини протягом 18 місяців.
При виявленні симптомів стригучого лишаю не можна зволікати, потрібно відразу звертатися до лікаря і як можна раніше розпочинати лікування. Адже захворювання шкіри саме не пройде, до того ж воно становить небезпеку для оточуючих людей. Ви можете заразитися від хворого вихованця. У таких випадках необхідно ізолювати кішку чи собаку від членів сім’ї та інших тварин. У групі ризику знаходяться діти та люди з ослабленим імунітетом.
Стригучий лишай у кішок — одне з найагресивніших захворювань, тому він вимагає комплексного лікування з використанням спеціальних протигрибкових мазей, шампунів, таблеток.
Для лікування стригучого лишаю використовують такі препарати:
- Вакдерм — вакцина, яку використовують для профілактики та лікування грибкових інфекцій.
- Ліверазол — розчин для зовнішнього застосування, призначений для лікування дерматофітозів.
- Мазь Ям — вбиває грибок, шкідливі бактерії, покращує регенерацію шкіри.
- Зооміколь — спрей від лишаю для котів і собак, який має фунгіцидну активність, простий у використанні.
Для того щоб тварина не злизувала ліки, можна надіти на неї комір. Інакше у спробі позбутися неприємних запахів кішка може отруїтися.
Яких запобіжних заходів варто дотримуватися при стригучому лишаї:
- не можна погладжувати вихованця рукою;
- не дозволяйте контактувати з ним членам сім’ї, особливо дітям;
- заборона купання під час лікування тварини;
- постійне провітрювання кімнати, де знаходиться хвора тварина;
- прибирання квартири необхідно проводити з дезінфікуючими засобами — хлоркою, гарячою водою;
- якщо вдома є інші тварини, не слід підпускати їх до хворого вихованця, виділіть йому окрему миску.
Бажано щодня дезінфікувати кімнату кварцовою лампою, попередньо вивівши тварину перед цією процедурою.
Рожевий лишай
Цей лишай утворюється внаслідок алергії або герпесвірусної інфекції. Він має ще одну назву — лишай Жибера. Вірус цього лишаю в даний час повністю не вивчений.
Першими ознаками хвороба проявляється рожевими плямами з чітким контуром діаметром до 2 см зі свербінням і лущенням шкіри на уражених ділянках. Через кілька днів плями покриваються сухою кіркою.
Якщо тварина отримує повноцінне харчування, вона здорова і має сильну імунну систему, то такому коту цей різновид лишаю не загрожує. Зазвичай цей різновид лишаю з’являється у кішок зі зниженим імунітетом, тому для лікування потрібно підтримувати та зміцнювати її імунну систему. Хвора тварина може інфікувати лише ослаблених кошенят. За наявності такого захворювання слід проконсультуватися з ветеринаром щодо виявлення прихованої патології.
Медикаментозне лікування не потрібне. Варто забезпечити тварині спокій і повноцінне комплексне харчування, яке включає всі необхідні мікроелементи і вітаміни. У цей період мити кішку категорично не можна. Також потрібно не допускати попадання на шкіру тварини прямих сонячних променів. Рожевий лишай пройде за 1-2 місяці.
Лікування проводять симптоматично, в основному, для зняття сверблячки. Це можуть бути:
- Цинкова мазь;
- мазь Ям.
Також призначають антигістамінні засоби для зняття алергічних реакцій. І оскільки алергія є однією з причин хвороби, необхідно знайти та прибрати алерген. Для цього можна змінити раціон харчування, постаратися прибирати квартиру без застосування побутової хімії.
Мокнучий лишай
У котів, як і в людей, бувають гормональні збої. У такій ситуації може проявитися мокнучий лишай. Його викликають не спори та віруси, а неправильна робота нервової системи, гормональні збої, наявність різних паразитів чи алергій. Крім того, хворобу можуть спровокувати пошкодження шкіри у вигляді опіків або обморожень. Алергія може проявитися на корм, миючі засоби, продукти життєдіяльності паразитів. При неправильному харчуванні у котів буває авітаміноз або гіповітаміноз, який також сприяє виникненню лишаю.
На шкірі тварини утворюється ущільнення рожевого кольору, на поверхні якого можуть бути бульбашки чи гнійники. Вони болючі і кішка не завжди дозволяє себе оглянути. Захворювання може супроводжуватись підвищенням температури.
Мокнучий лишай не заразний.
При проведенні правильного лікування бульбашки розсмоктуються, якщо лікування відсутнє — бульбашки лопаються, інфікуються, з’являються гнійники. Після розриву гнійників шкіра на запаленій ділянці зволожується. При лікуванні хвороби необхідно забезпечити надходження повітря до ураженої ділянки. Невдовзі екзема покриється скоринкою, яка з часом відпадає і шкіра оновлюється.
Для лікування екземи у котів та собак застосовують цинкову мазь, вона ефективно підсушує ранки, знезаражує, прискорює регенерацію шкіри.
Висівкоподібний лишай
Висівкоподібний або різнобарвний лишай викликають патогенні дріжджові грибки, здатні передаватися як іншим тваринам, так і людині. Він небезпечний для людини та потребує своєчасного лікування.
Зазвичай, хвороба поширюється влітку, коли починається розмноження дріжджоподібних грибів Pityrosporum. При ураженні грибком волосяних фолікулів негативні процеси починаються в шерсті тварини, викликаючи себорею та облисіння. Інфекція на пазурах призводить до їхньоьго розшарування та руйнування.
Внаслідок захворювання на шкірі з’являються різнокольорові плоскі плями, кольором від рожевого до коричневого. На поверхні можуть бути присутні лусочки. Поширення плям по тілу відбувається дуже швидко і зрештою, вони зливаються в одну. Для цього різновиду лишаю характерною ознакою є відсутність сверблячки і зникнення при зниженні температури навколишнього середовища. При цьому захворювання не минає, щойно стає тепліше, плями з’являються знову.
Щоб розпізнати цей тип лишаю, необхідно детально оглянути тварину та визначити розташування характерних плям. Зазвичай при висівкоподібних лишаях вони виявляються області паху, живота, на згинах суглобів.
Лікування аналогічне терапії при стригучому лишаї — Вакдерм, Ям, Зооміколь. Важливо не допустити вилизування тваринами ліків, щоб уникнути отруєння.
У цей період кішці необхідне добре збалансоване харчування, підтримка імунітету вітамінами та мінералами, прогулянки, захист від прямих сонячних променів.
Діагностика у ветеринара
Як тільки у домашньої тварини були виявлені будь-які симптоми, властиві лишаю, її необхідно якнайшвидше ізолювати і терміново показати ветеринарному лікарю. Ранні стадії захворювання діагностуються з великими труднощами. При відвідуванні лікаря бажано мати із собою медичну картку тварини. Записи, зроблені під час попередніх відвідувань, допоможуть найбільш повно та швидко діагностувати захворювання.
Перед тим, як призначити лікування, ветеринар проведе додаткові дослідження:
- лампа Вуда — дозволяє виявити деякі види грибків. Її зелене світло відображається на уражених ділянках шерсті. Але не всі види грибів чутливі до такого світла або зовсім не підсвічуються. Мінусом такого дослідження є висвічування сторонніх нешкідливих мікроорганізмів, що випадково потрапили, які можуть дати хибний сигнал;
- зіскоб та вивчення під мікроскопом ураженої шерсті для виявлення дерматофітів — трихоскопія. Це дає змогу одразу діагностувати захворювання. Однак не завжди вдається виявити хвороботворні мікроби і точно поставити діагноз, а негативний висновок не завжди може означати відсутність лишаю;
- найточнішим способом виявлення хвороби вважається виділення збудника, бакпосів на дерматофіти. Для цього досліджують те середовище, де можуть зростати грибки. Це найефективніше дослідження. Зі шкіри кішки береться зіскоб і поміщається в спеціальний склад, де бактерії можуть вільно розмножуватися протягом 1-2 тижнів. Після цього фахівець вивчить вирощений грибок під мікроскопом. Такий метод досить точний, але потребує великих тимчасових витрат. На постановку діагнозу йде від 1 до 3 тижнів.
Крім перерахованих досліджень у тварини візьмуть аналіз крові, перевірять на наявність паразитів та відсутність інших захворювань.
Як у домашніх умовах визначити, що у кішки лишай
Для визначення достатньо знати основні ознаки хвороби. Всі типи лишаю у кішки можуть проявлятися такими симптомами:
- свербіж;
- випадання шерсті;
- круглі або овальні плями, що лущаться, на вухах, лапах і морді, але при поширенні хвороби можуть бути по всьому тілу;
- розростання плям;
- утворення кірочок.
При підозрі у вашого вихованця лишаю в жодному випадку не займайтеся самолікуванням. Іноді навіть досвідченому ветеринару для встановлення діагнозу необхідне проведення лабораторних досліджень шерсті та пошкодженої шкіри. А сама терапія залежатиме від виду та стадії захворювання, індивідуальних особливостей тварини. Вилікувати лишай можна у домашніх умовах, але виконуючи всі рекомендації ветеринарного дерматолога чи терапевта.
Як лікувати лишай у котів
Призначити правильне лікування може лише фахівець. При призначенні схеми лікування він враховує стан тварини, її вік, імунітет, породу. Своєчасне лікування гарантує швидке одужання. Але і після нього на кішці можуть зберігатись патогенні мікроорганізми. Після проведеного лікування важливо знову пройти обстеження на наявність спор.
Для кожного виду лишаю кішок є свої методи лікування. Коли хвороба не встигла поширитись, лікування проходить із простими мазями, але в занедбаних станах це може бути тривала терапія з прийомом сильних медикаментозних засобів. У будь-якому випадку, чим лікувати лишай у кішки, вирішує лише фахівець.
Після визначення конкретного виду лишаю у тварини, лікар призначає комплекс процедур. Терапія може призначатися за кількома схемами, які залежно від особливостей перебігу хвороби та організму тварини можуть змінюватися.
Приклади схем лікування:
- застосування вакцин (Вакдерм F, Полівак, Мікродерм) спільно з імуностимулюючими (імунофан, риботан) та вітамінними (гамавіт) препаратами (вакцини діють як «підсилювач» специфічного імунітету). Зовнішня обробка місць ураження та зони навколо них протигрибковими препаратами (наприклад, фунгін);
- застосування протигрибкового антибіотика Триміцин (має властивість затримуватися в епідермісі шкіри, волоссі, нігтях, що перешкоджає подальшому розвитку хвороби), імуностимуляторів, вітамінів та зовнішньої обробки.
Головне суворо дотримуватись усіх приписів незалежно від обраної схеми ветеринарним лікарем.
Лікування може тривати кілька тижнів і вважається закінченим тільки тоді, коли отриманий негативний результат діагностики. Як правило, хвороба відступає на 10-15 день від початку захворювання, а шерсть оновлюється через 2-3 тижні за умови дотримання призначень лікаря.
Слід пам’ятати, що після курсу лікування хвороботворні мікроорганізми ще можуть жити на тілі кішки. Тому вилікувано кішку чи ні, скажуть лише лабораторні фахівці після повторних аналізів.
З лікувальною та профілактичною метою тварині може бути призначене вакцинування живими та інактивованими вакцинами.
Для запобігання поновленню хвороби та зараженню інших тварин необхідна ретельна дезінфекція приміщення, в якому мешкає хвора кішка. Потрібно пропилососити, промити дезінфікуючими розчинами всі куточки та щілини, випрати постільну білизну, обробити килими та оббивку меблів. Це необхідно для зменшення кількості спор, які могли поширитися від хворої тварини.
У деяких кішок може настати спонтанна ремісія хвороби протягом 3 місяців.
Профілактика лишаю
Найважливішим профілактичним засобом є вчасна вакцинація. Вона на тривалий час убереже кота від різноманітних захворювань.
Крім того, важливо дотримуватись заходів зоогігієнічного утримання тварин:
- захищати домашнього вихованця від контактів з незнайомими тваринами;
- оглядати шерсть та вчасно обробляти виявлені рани цинковою маззю чи антисептиками;
- періодично відвідувати ветеринара з профілактичною метою;
- проводити своєчасну вакцинацію;
- забезпечити збалансований раціон, щоб уникнути алергії, ослаблення імунітету, а також патологій, пов’язаних із порушенням метаболізму. Не годуйте вихованця недоїдками зі столу, не давайте жирної, перченої, іншої шкідливої їжі;
- стежити і дотримуватися гігієни кішки;
- вчасно проводити обробку вихованця від бліх та кліщів;
- не дозволяти вихованцям їсти з мисок інших тварин, особливо якщо вони призначені для вуличних собак та кішок;
- звертатися до лікаря, щойно помітили симптоми шкірних хвороб — підозріле випадання шерсті, плями.
У домашніх умовах необхідно проводити регулярну дезінфекцію спального місця кота. Меблі протирають розчином хлорки 1 раз на тиждень.
Грибки стійкі до дезінфікуючих засобів і можуть довго зберігатися на підстилці та іграшках кішки. Тому прибирання — це не одноразовий, а необхідний захід.
Чи передається лишай від кішки до людини
Лишай небезпечний тим, що може передаватися від тварини, що захворіла, до господаря. У випадку інфікування господаря лікування повинно проводитись одночасно з твариною.
Захворювання небезпечне тим, що може поширитися на інші ділянки організму, що утруднить лікування. На місці нагноєння можуть залишатися негарні шрами. Інфікування волосистої частини голови може спровокувати облисіння. Нелікований лишай вражає лімфатичну систему та головний мозок.
Заражені ділянки шкіри необхідно обробляти протигрибковими мазями типу Клотримазол або Міконазол. До раціону включають комплекс вітамінів і приймають протигрибкові та антигістамінні ліки.
Вчасно виявлене захворювання вилікувати легше. Тому важливо регулярно проводити огляд домашньої кішки. При виявленні невеликих плям відразу розпочинайте лікування.
Лишай — захворювання неприємне, але не смертельне. Тому, якщо ваш вихованець захворів, головне — звернутися до ветеринарної клініки, чітко виконувати всі призначення лікаря та не займатися самолікуванням. І тоді все буде гаразд. Здоров’я вам та вашим пухнастим друзям!