Вірусний лейкоз у котів — одне з найнебезпечніших і найважчих у діагностиці захворювань серед усіх недуг домашніх мурочок. Його викликає вірус, здатний проникати в ДНК зараженої тварини. Панлейкемія кішок як така не лікується — лише купіруються симптоми.
Панлейкемія кішок — що за захворювання
Вірусний лейкоз кішок — хвороба, що викликається однойменним вірусом. Вона призводить до серйозних наслідків: імунодефіциту, порушення кровотворення, органної недостатності та розвитку онкозахворювань. На її тлі приєднуються різноманітні вторинні інфекції.
Поширена вірусна лейкемія котів у всьому світі. Найбільше їй піддаються кошенята та молоді тварини віком до шести років. Вірусна лейкемія кішок зачіпає лише цих домашніх вихованців, і не здатна якось вплинути на людей чи собак.
Що являє собою вірус лейкемії кішок
Лімфолейкоз у кішок викликає вірус FeLV, що відноситься до сімейства ретровірусів (Retroviridae). У цій групі міститься і вірус імунодефіциту людини — ВІЛ. Особливість вірусу лейкемії кішок (ВЛК) у тому, що він перетворює власний генетичний код (РНК) на ДНК, і завдяки цьому вбудовується в хромосоми господаря. Інфіковані клітини зараженого організму отримують команду продукувати все нові і нові одиниці збудника вірусного лейкозу крові кішок, і при цьому не руйнуються. Інкубаційний період патогену — 4-30 тижнів.
FeLV відносять до онкогенних онковірусів, що означає, що він здатний провокувати рак. Його знаходять у 2-5% здорових вихованців і, за деякими даними, приблизно у третини хворих особин. Цей патоген має значне слабке місце — він гине у звичайному сухому середовищі протягом кількох хвилин.
Шляхи передачі вірусу
Ситуації, за яких вірусний лейкоз кішок передається теоретично або з невеликою ймовірністю:
- при користуванні спільним посудом та лотками;
- у процесі в’язки.
Встановлено, що лейкоз кішок передається:
- кошенятам: через плаценту, при пологах, з молоком, зі слиною кішки-матері, під час грумінгу;
- при переливанні крові — у тварини є шанс підхопити інфекцію навіть від донора із прихованим ВЛК.
Лейкоз кішок заразний найбільше за таких активностей тварин:
- вилизування, контакт «ніс до носа», взаємний грумінг;
- укуси під час бійок чи спарювання.
Так як передається лейкоз у кішок через кров, вірус здатний пересуватися від особини до особи через бліх, комарів, кліщів та інших комах.
Що відбувається після інфікування
Коли вірус лейкозу кішок потрапляє до організму тварини, є кілька сценаріїв розвитку подій. Надалі клінічна картина залежатиме від стану кішки та зовнішніх обставин.
Умови зараження, пов’язані з вірусом:
- патогенність збудника;
- його кількість;
- шлях зараження.
Обставини зараження інфекційним лейкозом кішок, пов’язані з самим вихованцем:
- його вік;
- супутні хвороби;
- особливості його імунної системи;
- характер імунної відповіді на патоген;
- кількість стресу, що відчувається;
- умови його утримання.
Форми інфекції
Залежно від початкових умов виділяють три основні форми інфекції:
- Прогресуючу. Постійно активна інфекція. Ризик супутніх ВЛК захворювань високий, а тривалість життя невелика.
- Регресуючу. Прихована форма з низькими ризиками появи захворювань, пов’язаних із ВЛК. Зазвичай кішки в цьому випадку живуть довго і нормально почуваються.
- Абортивний. Найбільш сприятливий сценарій. Імунітет дає патогену гідну відсіч, виробивши антитіла. Вірус повністю знищується.
У першому випадку тварина завжди небезпечна для своїх сородичів. При регресуючій формі кішка заразна лише періодично — у моменти викиду вірусу в кров. Після перенесення абортивної інфекції вихованець абсолютно здоровий і ніколи не заразить інших котів.
Клінічні ознаки
Лейкоз у котів, симптоми якого переважно неспецифічні, дуже нагадує у цьому плані інше смертельно небезпечне захворювання для представників сімейства котячих — інфекційний перитоніт. Нічого особливого, що могло б однозначно вказувати на недугу, з твариною не відбувається.
Симптоми вірусного лейкозу кішок бувають і при інших захворюваннях вихованців. Це:
- приєднання вторинних бактеріально-вірусних інфекцій;
- розвиток стоматитів, уражень шкіри;
- зниження апетиту, втрата ваги — симптом, який до того ж прогресує;
- млявість, лихоманка;
- збільшення лімфовузлів на шиї, в паху чи пахвах;
- скупчення рідини (гідроторакс, асцит);
- збільшення селезінки, нирок;
- нейропатія: патологічні крики, різний розмір та розширення зіниць, сліпота;
- серцева недостатність;
- гематологічні захворювання: анемія, МДС, мієлодисплазія і т. д.;
- пухлинні захворювання, як правило, лімфоми та лейкемії.
Вторинні інфекції з’являються через імунодефіцит, що спостерігається у кішок при лейкозі. Тому у тварини, що хворіє, є ймовірність виявити герпес, кишковий корона вірус, що вийшли «з тривалої сплячки». Останній здатний мутувати у вірус котячого перитоніту.
Через порушений імунітет симптоми у кота при лейкозі доповнюються:
- аутоімунною гемолітичною анемією — коли імунна система руйнує власну кров;
- гломерулонефритом — руйнування нирок;
- поліартритом — страждають суглоби;
- увеїтом — руйнуються тканини очей.
Ознаки лейкозу у кішок із боку репродуктивної системи — це викидні, запалення матки. У кошенят спостерігається синдром згасання.
Діагностика
Постановка клінічного діагнозу ускладнена, оскільки лейкоз у кішок проявляється як багато інших захворювань представників сімейства котячих. Тому лікарі рекомендують проводити скринінгове дослідження всіх тварин на наявність патогену.
Не чекайте, поки виявляться симптоми лейкемії у кота чи кошеня. Обов’язково відведіть улюбленця на перевірку, якщо він перебуває у групі ризику: контактував із зараженими, гуляє, бився з одним із родичів. Діагностика рекомендується перед проведенням вакцинації проти ВЛК та котам-донорам.
Для встановлення діагнозу використовують такі методи:
- клінічний аналіз крові;
- ПЛР;
- імуноферментний аналіз крові (ІФА);
- реакція імунофлюоресценції;
- експрес-тестування;
- МРТ, рентген чи УЗД — виявлення ліфом у внутрішніх органах.
Повторно відправляють на діагностику вірусної лейкемії кішок із симптомами та негативним результатом, та тварин із позитивним тестом. Для підтвердження точного діагнозу необхідно, щоб був отриманий той самий результат з інтервалом 4-12 тижнів. Бажано використовувати два різні методи діагностики.
Повторювати обстеження немає сенсу для вихованців на домашньому утриманні та тварин, які не хворіють і не контактують з особинами свого виду.
Лікування лімфолейкозу у котів
Лікування лейкозу у котів на сьогодні пропонують лише симптоматичне. Це означає, що вдається боротися лише з наслідками діяльності вірусного агента. Тому лікування лейкозу кішок підбирають виходячи з виявлених захворювань, що виникли на тлі інфекції.
Обов’язкові заходи при лікуванні вірусної лейкемії у кішок:
- огляд, аналізи сечі, калу, крові кожні півроку;
- кастрація;
- вакцинація здорових кішок-носіїв вірусу;
- щеплення від сказу котам, що гуляють.
При анеміях лейкоз кішок лікується переливанням крові, імуносупресією. Якщо спостерігається нейтропенія, застосовуються антибіотики, філграстим. Терапія пухлинних захворювань і натомість ВЛК стандартна — хіміотерапією.
Профілактика вірусного лейкозу
Заходи щодо профілактики лейкозу у кішок включають:
- виявлення кішок із позитивним аналізом на ВЛК;
- ізоляцію особин із прогресуючою формою інфекції;
- зниження рівня стресу;
- регулярну та ретельну гігієну приміщення, в якому містяться кішки, з обов’язковим використанням дезінфікуючих засобів;
- підтримка чистоти мисок тварин;
- перевірку всіх умов за необхідності переливання крові від кота-донора.
Доступна також вакцина від лейкозу кішок. Це один із найважливіших профілактичних методів.
Вакцинація
Вакцинацію кішок від лейкозу бажано проводити не лише дорослим особинам, але й кошенятам. Не думати про щеплення свого улюбленця можуть господарі, які повністю впевнені, що кіт житиме один і не гулятиме на вулиці. Препарат ефективний, але це не дає стовідсотковий результат. Щеплення від лейкозу кішок передає антитіла кошенятам від матері з молоком. Але через 6-12 місяців захисний ефект зникає і виникає потреба у вакцинуванні.
Скільки живуть кішки з лейкозом
Про те, скільки живуть кішки з лейкозом, говорить статистика. Тварини із прогресуючою інфекцією гинуть у середньому протягом двох-трьох років. Але є можливість вплинути на якість та тривалість життя вашого улюбленця. Прогноз вірусної лейкемії у котів залежить від супутніх хвороб та умов утримання.