Сказ — найбільш небезпечне захворювання, яке здатне передаватися від тварин до людини, по суті невиліковне і завжди закінчується смертю. Протікання характеризується різними видами неврологічних розладів — водо- і світлобоязнь, судоми, паралічі, відсутність страху перед іншими тваринами та людиною.
За статистикою, сказ стає причиною загибелі близько п’ятдесяти тисяч людей у світі. Внаслідок цього не варто нехтувати підозрами, що собака, кішка захворіла на сказ, оскільки це може призвести до плачевних наслідків. Для своєчасного виявлення захворювання необхідно знати про його симптоми та прояви, методи діагностики та профілактики. Це дозволить вчасно ізолювати небезпечну тварину від людей.
Що таке сказ
Збудником хвороби є кулеподібний РНК-вірус роду Lyssavirus (грец. Lyssa — сказ). Вірус нестійкий, легко руйнується під дією сонячного світла та високої температури, ультрафіолетові промені вбивають його за 5-10 хв. Проте він здатний довго зберігатися при низьких температурах, вони ніби консервують вірус. Отже, за нормальних умов навколишнього середовища вірус не залишається небезпечним на тривалий час поза твариною-носієм.
Найбільш сприйнятливими до захворювання на сказ є лисиці, вовки, польові миші. Також хворіють собаки, кішки, морські свинки, кажани, кролики. Молоді тварини чутливіші до вірусу, ніж старі.
Вірус сказу виділяється зі слиною у хворих тварин і основними методами передачі є укуси або проникнення слини в рани або слизові при облизуванні, кашлі, чханні, при безпосередньому контакті.
Максимальний підйом захворюваності спостерігається восени та в зимово-весняний період. Факторами, що сприяють виникненню та поширенню сказу зазвичай бувають наявність бродячих та хворих диких тварин.
Сказ у собак
Собаки можуть заразитися сказом у кількох випадках:
- при укусі зараженої тварини;
- від слини хворої тварини — при її попаданні на пошкоджену ділянку шкіри, слизову оболонку рота, очей і носа;
- при поїданні зараженої падалі — вірус може жити в останках протягом 90 днів з моменту смерті.
Період від зараження до прояву ознак захворювання в середньому триває від 9 до 51 дня, але може бути і до 1 року в залежності від локалізації та тяжкості ушкодження, віку тварини та стану її імунної системи. Найбільш короткий інкубаційний період при укусі морди, голови та передніх лап. Найбільш довгий — при укусі задніх кінцівок.
Перші ознаки можуть проявитися вже на 5-10 день після контакту із зараженою твариною. При попаданні в організм вірус починає розмноження в клітинах м’язів у місці укусу, а потім по нервових волокнах досягає центральної нервової системи, викликаючи енцефаліт.
У процесі поширення вірус просувається й у периферичні нерви, вірус з’являється у слинних залозах, шкірі, слизових оболонках, зокрема шлунково-кишкового тракту та більшості інших органів. Вірус може виділятися зі слиною за кілька днів до прояву у тварини перших ознак захворювання.
Симптоми розвитку сказу у собак:
- розчісування місця укусу — рана сильно свербить, набрякає і довго не гоїться, виникає запалення;
- відхилення в поведінці — собака стає млявою, апатичною, не хоче контакту з господарем, ховається від яскравого світла, виявляє агресію, стає дратівливою;
- збочений апетит — на фоні відмови від звичного корму може поїдати сміття та сторонні предмети, такі як палиці, целофанові пакети, мотузки;
- м’язова слабкість — спостерігається швидка стомлюваність, зникає інтерес до дресирування, ігор;
- утруднення ковтання — собаці стає важко пережовувати їжу, вона може давитися слиною, не утримує рідину в пащі;
- порушення сну — порушується режим дня, собака плутає день із ніччю, поводиться неспокійно;
- підвищення температури — може спостерігатися різке підвищення температури тіла до 40-42℃;
- розлад роботи органів шлунково-кишкового тракту — блювання, пронос, часткова або повна відмова від їжі.
Форми захворювання
Хвороба може протікати за трьома сценаріями:
- у буйній чи агресивній формі — реєструється приблизно в 50 % випадків. Розвивається за 8-11 днів і проходить через 3 стадії — продромальна (3-4 дні), маніакальна (3-4 дні) та паралітична (2-3 дні). Протягом цього періоду поведінка собаки характеризується зміною від відчуження від людей до нав’язливості і агресивності. Надалі з’являються м’язові спазми, утруднення в ковтанні їжі та пиття, з’являється неконтрольоване слиновиділення, рогівка очей стає каламутною, настає параліч м’язів, кінцівок. Потім у собаки настає параліч кінцівок, кома, що призводить до летального результату;
- у паралітичній чи тихій формі — спостерігається лише у 15-20 % тварин. Розвивається за 2-4 дні, минаючи маніакальну стадію, та характеризується відсутністю етапу збудження. Отже, продромальна фаза відразу перетворюється на паралітичну. Вихованець не проявляє агресії, навпаки, — стає надмірно ласкавим. Ковтальні рухи утруднені, відзначається підвищене слиновиділення, похитування під час ходьби. Настає параліч кінцівок;
- в атиповій формі — характерні блювання та проноси за відсутності інших ознак. У зв’язку з такою симптоматикою діагностувати сказ важко, тому що такі симптоми можуть проявлятися при багатьох хворобах шлунково-кишкового тракту. Правильний діагноз встановлюється лише після смерті тварини;
- у зворотній формі — перебіг хвороби проявляється специфічно. Настає період видимого одужання, але у певний момент симптоми захворювання повертаються;
- в абортивній формі — характерне повне одужання після другої стадії. Це рідкісна форма з поодинокими випадками у всій світовій практиці ветеринарії.
У собак найчастіше зустрічається буйна і тиха форми сказу.
При укусі вихованця зараженою або дикою твариною потрібно негайно звернутися до ветеринарної клініки. Ветлікар призначить курс антирабічної вакцини. Собака поміщається в карантин на 10 днів. Контакт з іншими тваринами та людьми заборонений. Призначається курс антирабічної вакцини. Якщо діагноз підтвердиться, тварина, на жаль, загине у карантині.
Діагностика та лікування
Остаточний діагноз встановлюється після смерті тварини, проводять гістологічні дослідження на визначення тілець Бабеша-Негри у клітинах головного мозку тварини. Іноді використовують методику визначення титру антитіл, щоправда, цей метод більше підходить для визначення ефективності вакцинації.
На жаль, сказ у собак не піддається лікуванню. Якщо аналіз підтвердив наявність вірусу, необхідно буде приспати вихованця.
Профілактика сказу у собак
Для профілактики захворювання на сказ у собак необхідно:
- дотримуватися календаря вакцинації — важливо проводити щорічну вакцинацію проти сказу собак. Перше щеплення ставиться цуценятам з тримісячного віку та щорічно проводиться ревакцинація;
- намагатися не контактувати з дикими тваринами — необхідно вигулювати собаку на повідку та максимально обмежити доступ до вільного вигулу та полювання на дрібних гризунів та їжаків на дачній ділянці;
- провести стерилізацію тварин не призначених для розведення — сук стерилізують до першої тічки, кобелів — у перший рік життя;
- рекомендується вибирати безпечні маршрути для прогулянок, уникати місць, де багато бродячих собак та кішок.
Сказ у кішок
Кішки відносяться до найбільш сприйнятливих і схильних до вірусного захворювання на сказ тварин. На жаль, зазвичай захворювання протікає в гострій формі зі смертельним наслідком. Сказ у кішок проявляється нервовими розладами та порушенням поведінки. Випадки сказу реєструють у диких та свійських тварин.
Кішки можуть заразитися вірусом сказу такими способами:
- укус хворої тварини;
- через м’ясо інфікованої миші чи щура;
- від попадання на слизову оболонку, рану, тріщини, розчісування слини зі збудником.
Основними джерелами зараження на сказ для домашніх кішок можуть бути дикі тварини, безпритульні кішки та собаки, інфіковані поверхні, на яких залишилася слина хворих тварин.
Вроджений імунітет до цієї хвороби у кішок відсутній, і може бути придбаний після вакцинації.
Як відбувається зараження кішки
Слина хворих тварин містить вірус сказу і при укусах він здатний потрапляти в рану, поширюючись м’язами і в крові. З м’язів вірус переміщається в головний мозок, де ще раз піддається розмноженню і по рухових нервах надходить у слинні залози, рідше — в очі. Згодом виникає вірусний енцефаліт (запалення мозку). Він веде до зміни поведінки, агресії чи пригніченості, паралічу, коми та загибелі тварини на останніх стадіях захворювання.
Інкубаційний період сказу у кішок
З моменту потрапляння вірусу в організм і до появи перших симптомів проходить інкубаційний, прихований період. Його тривалість обумовлюється станом та віком кішки, глибиною, розміром та областю укусу, чутливістю до певного різновиду вірусу, кількістю вірусу, що потрапив в організм кішки, місця укусу.
У дорослих кішок інкубаційний період може тривати 3-6 тижнів, у маленьких кошенят — не довше 7 днів.
Стадії розвитку сказу котів
Симптоми хвороби залежать від її стадії. У кішок стадії сказу можуть накладатися або швидко замінювати одна одну. Розрізняють такі стадії розвитку захворювання у кішок:
- субклінічна — характерна появою провісників сказу. Відрізняється своїм коротким проявом, триває лише один день. У кішки може піднятися температура тіла, порушуються рефлекси, розширюються зіниці, змінюється поведінка: спокійні тварини стають збудженими, а агресивні — підозріло лагідними та товариськими. Вже в цей період кішки можуть кусати всіх поспіль;
- клінічна, або стадія збудження — зазвичай триває протягом 7 днів. У цій стадії кішки найнебезпечніші. Симптомами цієї стадії можуть бути підвищена агресія та збудливість, кішка може кидатися на оточуючих. З’являється тремтіння в м’язах, порушення координації, підвищене слиновиділення та піна біля рота, порушення в прийомі їжі та води;
- стадія паралічу та коми з летальним кінцем — настає без розвитку яскравих клінічних ознак.
Сказ у кішки небезпечний тим, що багато симптомів можуть проявлятися і при інших хворобах. Вчасно не виявлена хвороба і відповідно несвоєчасне звернення до ветеринара може спровокувати зараження на сказ оточуючих.
Форми захворювання на сказ у кішок
Виділяють три основні форми цієї інфекції:
- буйна — відзначається найчастіше. Симптоми виявляються відразу після інкубаційного періоду. При цій формі кішки поводяться дуже неспокійно та збуджено, виявляють агресію як до власників, так і до інших людей та тварин. У них з’являється страх світла, через що вони ховаються в темних місцях. Стан млявості переходить у злість, агресію, кішки стають некерованими і можуть завдавати травм власникам та ветеринарним лікарям під час огляду. Тому тварину з підозрою на сказ необхідно помістити в карантин на два тижні;
- тиха чи паралітична форма — характеризується різким переходом від інкубаційного періоду до стадії паралічу, із слабкими проявами чи цілком без проявів агресії. Поведінка кішки характеризується зайвим спокоєм і пестощами, багато спить і відмовляється від їжі через утруднення ковтальних рухів і рясного слиновиділення. Нижня щелепа та язик можуть відвисати. Тривалість цієї стадії становить від 2 до 4 днів, після чого тварина вмирає;
- атипова форма — буває рідко і характерна тривалим перебігом. Кішки за цієї форми хвороби відрізняються підвищеною млявістю, сонливістю, депресією, мають поганий апетит. Часто страждають на розлади, закрепи і блювоту. Сказ атипової форми супроводжується виснаженням, судомами, тремтінням кінцівок, атрофією мускулатури. Зміни прогресують і призводять до загибелі хворої тварини.
Діагностика та лікування
При підозрі на сказ кішку необхідно терміново ізолювати та спостерігати за нею не менше 14 днів.
Діагностувати сказ за життя тварини, як правило, неможливо, проте у сумнівних випадках можна припустити зараження та ізолювати тварину. Для діагностики використовують експрес-тести з якісного визначення антигену вірусу сказу у слині тварини. Аналіз на сказ кішок проводять вже після смерті тварини, досліджуючи мозкові тканини на наявність вірусу.
Сказ не лікується, захворювання призводить до загибелі тварини, що заразилася. Крім того, при підозрі на сказ лікування тварини проводити заборонено, щоб не наражати на ризик життя ветеринарів. Тому слід рекомендувати всім власникам кішок вчасно робити щеплення від сказу вихованцям.
Профілактика сказу у кішок
Основним способом захисту домашньої кішки від сказу є вакцинація. Перша вакцина кошенятам виконується у віці 3-х місяців. Після першого щеплення від сказу тварині щорічно проводиться ревакцинація протягом усього її життя.
Сказ у собак і кішок є невиліковним захворюванням, але господар домашнього улюбленця може запобігти зараженню тварини небезпечною хворобою.