Власники кішок часто помічають у вихованців якесь провисання шкіри на животі, своєрідну складку, розташовану ближче до задніх кінцівок. Це примордіальний (породистий) мішок, який також називають курдюком. Таке утворення є у всіх диких представників сімейства котячих. Але чи це норма для домашніх кішок? І що робити, якщо ви виявили курдюк у своїх кота чи кішки?
Причини появи курдюка та його функції
Примордіальний мішок може з’явитися у домашньої кішки, незалежно від її породності. Просто у гладкошерстих або голих він більш помітний, ніж у володарів густої та довгої шерсті. Курдюк розташований в нижній частині тулуба, нижче області шлунка і ближче до задніх кінцівок, добре помітний, якщо подивитися на кішку, що стоїть або повільно йде, збоку. Як правило, спостерігається потовщення курдюка у напрямку до задньої частини тіла. Поява примордіального мішка вважається нормою, якщо його висота не перевищує 3-5 см. Але, залежно від розмірів та комплекції тварини, складка може бути ширшою. При швидкому русі великий курдюк може розгойдуватися з боку на бік.
Курдюк є фізіологічною особливістю котячих і не вважається патологією, якщо це не завдає тварині будь-яких незручностей (таке буває при патологічному відвисанні складки). В цілому ж вчені не можуть дійти однозначної думки щодо призначення примордіального мішка. Але є кілька версій, які пояснюють функції такого утворення:
- Життя кішок у дикій природі кардинально відрізняється від комфорту, в якому живуть домашні тварини. У гонитві за дичиною їм доводиться продиратися крізь колючі чагарники, хмиз, гілки, а то й вступати в бій зі здобиччю чи конкурентами. При цьому найуразливішою частиною тіла кішки є живіт та внутрішні органи. Складка курдюка щільна та рухлива. Вона добре захищає м’язи передньої черевної стінки від подряпин, проколів та ран. Дикі коти при нападінні на них сильніших хижаків найчастіше захищаються, перевернувшись на спину і відбиваючись задніми лапами. І в цьому випадку курдюк виконує такі ж функції, як і складка шкіри навколо шиї у собак бійцівських порід — не дає нападнику пошкодити м’язи та великі судини, оскільки просто зсувається.
- Призначення курдюка також пояснюється тим, що він складається переважно з клітин жирової тканини. Жир є джерелом енергії для багатьох біохімічних процесів в організмі. Представники котячих, що живуть у дикій природі, не мають господарів, які б пропонували їм регулярно калорійну їжу. Тому такий своєрідний склад енергетичних запасів призначений для постачання організму енергією в періоди вимушеного голодування або нестачі їжі. І навіть у домашніх умовах можна помітити, що швидкість зростання курдюка безпосередньо залежить від апетиту кота чи кішки. Варто зменшити порції — курдюк теж почне зменшуватись.
- Також є припущення, що курдюк у кішки чи кота — це просто додатковий об’єм шкіри, який полегшує рух. Адже коти відрізняються неймовірною гнучкістю та спритністю. У стрибку дикий кіт, гепард чи інший представник сімейства (та й домашній вихованець теж) можуть витягуватися фактично у струну. Для виконання таких рухів потрібно щоб шкіра не натягувалася і не обмежувала рухів суглобів.
Якщо йдеться про кішок, то зайва шкіра на животі у них може виникнути після вагітності. Так само шкіра відвисає, якщо кішка або кіт стрімко втрачають вагу. Варто зазначити, що в обох випадках шкірна складка пальпаторно відрізняється від курдюка. Вона м’якіша і в’яла, найчастіше відсутнє потовщення в задній частині. Згодом при забезпеченні нормального режиму харчування та достатнього рівня рухової активності складка зменшується.
Складка на животі може з’явитися і у літніх котів та кішок. З віком у тварин, як і в людей, знижується вироблення колагену. Шкіра втрачає еластичність, стає в’ялою та провисає. Це теж не є патологією, але позбутися складки, змінивши режим харчування та активності, вже не вийде.
Як висновок, можемо сказати, що поява курдюка у домашнього вихованця не повинна викликати занепокоєння у господарів, якщо на тлі цього немає інших змін. Але якщо ви відзначаєте швидкий набір ваги, зміни в поведінці та інші нехарактерні для вашого власного кота явища, варто, звичайно ж, необхідно звернутися до ветеринарної клініки, щоб виключити будь-які патології. Наші фахівці допоможуть вашому вихованцю в будь-який час доби.
Курдюк як особливість породи: ступінь виразності примордіального мішка
Ми вже з’ясували, що курдюк сам по собі — це цілком нормально. Природа за допомогою зайвої шкіри подбала про додатковий комфорт і безпеку котячих. Але якщо в деяких домашніх котів та кішок курдюк практично непомітний, то в інших він явно виражений. І це також не патологія — примордіальна складка є характерною ознакою представників деяких порід. Найчастіше це породи, у створенні яких брали участь дикі кішки та представники котячих певної місцевості. Тому ми спостерігаємо яскраво виражений курдюк у таких порід:
- канадські сфінкси;
- корніш-рекси;
- шотландські прямовухі;
- піксі-боб;
- савани;
- бенгальські кішки;
- ханаанські кішки;
- чаузі та інші.
У представників деяких порід наявність примордіальної складки вказується як стандарт екстер’єру. Наприклад, у піксі-боб та бенгальських кішок ця особливість успадкована від диких предків. І невелика шкірна складка поруч із задніми кінцівками може спостерігатися навіть у маленьких кошенят. Савани, які відрізняються особливою витонченістю, теж мають її. Якщо говорити про британських кішок, то наявність примордіального мішка теж вважається нормою у кошенят.
У канадських сфінксів яскраво виражений курдюк найчастіше з’являється після кастрації. При дотриманні режиму харчування та активності, що стримують надмірне розростання примордіальної складки, така особливість зовнішності не виглядає як недолік навіть за відсутності шерсті. Єдине, що мають пам’ятати власники, — це забезпечення належного догляду за шкірними покривами свого вихованця. Усі складки на тілі необхідно протирати спеціальними вологими серветками, що дасть змогу уникнути наслідків активного функціонування сальних залоз.
При розведенні елітних порід цінується багатоплідність у кішок. Ця особливість часто передається у спадок. Тому наявність курдюка у молодих самок вважається гарною ознакою. Після пологів, особливо при багатоплідній вагітності, здається, що курдюк сильно збільшився. Це теж не повинно викликати занепокоєння, тому що стається таке через шкіру, яка розтягнулася на животі. Через деякий час шкірні покриви повернуться в норму, і курдюк стане колишнього розміру або навіть менше, ніж до пологів — запаси жиру будуть витрачені на вигодовування кошенят. Форма та розмір курдюка також можуть змінитися після кесаревого розтину або іншого хірургічного втручання у цій зоні.
Якщо ж ви спостерігаєте надмірне розростання курдюка у вихованця, то зверніть увагу на його харчування, ігри та інші види активності. Можливо, варто внести деякі корективи, що допоможе вашій кішці або коту залишатися здоровими та життєрадісними.